– За кого будете голосувати? – з порога питає юна тендітна панянка, яка кілька секунд тому подзвонила у двері.

– Чому цікавитесь такими інтимними речами? – впускаю її всередину.

– Складаємо списки тих, хто голосуватиме за Партію регіонів і за її кандидата у вашому місті. ­Даватимемо подарунки, – утомлено розповідає.

– А якщо я збрешу, візьму подарунок і проголосую за іншу партію?

Дівчина стенає плечима:

– Як схочете.

– А що за подарунок? Гречка?

– Так.

– Невже ще хтось ведеться на неї?

Підпалили сволочі. Це їхня робота

– Дуже мало, якщо чесно. У вашому місті 14 відсотків. Так записувати вас?

– Ще не визначилася, але за Партію регіонів точно не голосуватиму.

Дівчина спускається поверхом нижче і за пару хвилин чую громовий голос дядька Петра:

– Я за гречку не продаюся! А ваші партійці – це мудаки, які мало того, що понаїхали сюди, та ще й російську нам нав'язали.

Спускаюся винести сміття, а агітаторка плаче в трубку біля будинку:

– Мам, ну чого люди такі злі? Мене виганяють звідусіль, а якийсь дядько ще й штурхнув.

Тітка Валя із сусіднього під'їзду вранці розповідає бабам на посиденьках, що вона – не "дура".

– Заберу всі пакети, всі подарунки від усіх цих паразитів і проголосую за Кличка. Він такий гарний чоловік.

Жінки ствердно кивають.

Наступного дня у під'їзді можна вчадіти, смердить паленим, а дядько Петро обдирає обгорілий дерматин зі своїх дверей:

– Підпалили сволочі. Це їхня робота, бо сьогодні вже дзвонили: "Ви не передумали? Так не будете голосувати за Партію регіонів?". "Не передумав", – кажу. Нічого-­нічого, побачимо в кого закалка сильніша. А двері давно пора поміняти.

– Я теж не передумаю, – підбадьорюю його і відчиняю свої нові двері.

×