– За кого будете голосувати? – з порога питає юна тендітна панянка, яка кілька секунд тому подзвонила у двері.
– Чому цікавитесь такими інтимними речами? – впускаю її всередину.
– Складаємо списки тих, хто голосуватиме за Партію регіонів і за її кандидата у вашому місті. Даватимемо подарунки, – утомлено розповідає.
– А якщо я збрешу, візьму подарунок і проголосую за іншу партію?
Дівчина стенає плечима:
– Як схочете.
– А що за подарунок? Гречка?
– Так.
– Невже ще хтось ведеться на неї?
Підпалили сволочі. Це їхня робота
– Дуже мало, якщо чесно. У вашому місті 14 відсотків. Так записувати вас?
– Ще не визначилася, але за Партію регіонів точно не голосуватиму.
Дівчина спускається поверхом нижче і за пару хвилин чую громовий голос дядька Петра:
– Я за гречку не продаюся! А ваші партійці – це мудаки, які мало того, що понаїхали сюди, та ще й російську нам нав'язали.
Спускаюся винести сміття, а агітаторка плаче в трубку біля будинку:
– Мам, ну чого люди такі злі? Мене виганяють звідусіль, а якийсь дядько ще й штурхнув.
Тітка Валя із сусіднього під'їзду вранці розповідає бабам на посиденьках, що вона – не "дура".
– Заберу всі пакети, всі подарунки від усіх цих паразитів і проголосую за Кличка. Він такий гарний чоловік.
Жінки ствердно кивають.
Наступного дня у під'їзді можна вчадіти, смердить паленим, а дядько Петро обдирає обгорілий дерматин зі своїх дверей:
– Підпалили сволочі. Це їхня робота, бо сьогодні вже дзвонили: "Ви не передумали? Так не будете голосувати за Партію регіонів?". "Не передумав", – кажу. Нічого-нічого, побачимо в кого закалка сильніша. А двері давно пора поміняти.
– Я теж не передумаю, – підбадьорюю його і відчиняю свої нові двері.
Комментарии
67