— За раз можемо з чоловіком назбирати 30 кілограмів чорниці. Їздимо до лісу мотоциклом. Є багажник і для двох відер прилаштували спеціальну підставку, — розповідає 61-річна Галина Мельник із села Рудка-Червинська Камінь-Каширського району на Волині.
— Люди збирають чорницю з 7:30 до 17:00. Їдуть до нас і з навколишніх районів, бо в лісі багато ягідників. Не лише легковими машинами. А й на тракторах, вантажівках. Поставлять у кузові лави, як колись їздили на поле. Сідають майже 40 людей. Але найбільше добираються кіньми. На віз поміщаються до 10 осіб. Беруть із собою родичів, дітей, сусідів, друзів. Новачки рвуть чорницю руками. Хто вже не перший рік, збирають спеціальними гребінками. Дехто заходить у глибину лісу на кілометрів 10, щоб знайти більше ягід. У лісі повітря чисте, пташки співають. Тільки немає часу цим любуватися. Кожен поспішає, щоб був грошовий результат. Дитина за день може назбирати ягід на 400 гривень. Дорослі вдвічі більше. А хто швидкий у руках, то і в тричі. Ми з чоловіком збираємо до часу дня. На більше не вистачає сил. Та й худобу дома треба годувати, — продовжує Галина Порфирівна. — Чорницю здаємо оптовикам. Під'їжджають під самий двір. Або родичам чи знайомим, які везуть у приймальні пункти району. За кілограм платять 40 гривень. Якщо ягоди крупні, то можна й 50 вторгувати.
Моя дочка з дітьми навіть по 55 гривень здавала. Є сім'ї, які за день заробляють по 3 тисячі. Дехто за сезон має по 20 тисяч гривень. Потім витрачають на нову техніку: холодильники, морозильні камери, пральні машини. Сім'ї з дітьми з цього заробітку одягають малих у школу. Школярі збирають ягоди з великим бажанням. Купляють телефони чи планшети, на які в батьків не вистачає грошей. А пенсіонери розтягують заробіток до наступного року. Хтось відкладає гроші, щоб заплатити за комбайн або трактор, коли збирають урожай, на обробіток землі. Купляють поросят, цукор, борошно мішками. Ми з чоловіком заплатимо за комбайн восени, щоб змолотити зерно. Решту витратимо на продукти й комунальні послуги. Трохи ягід наклали в морозилку, наробили желе на зиму. Воно смачне.
На Привокзальному ринку в Чернігові чорницю продають по 12 грн за склянку, літрову банку — за 60. Оптом чорницю скуповують по 40–50 грн.
Біля входу на базар чорницю пропонують по 10 грн за склянку.
— Віддаю дешевше, бо не хочу довго стояти, — каже Олександр із Чернігова. Прізвища не називає. — Та й торгувати тут заборонено, можуть прогнати. За місце не плачу. Ввечері знову поїду на село. Збираємо чорницю з дружиною у лісах Ріпкинського району. Я сам родом із села Грабове, батьки вже померли. Приїздимо в їхню хату, як на дачу. День збираємо чорницю, день — продаємо. Доки сезон, треба не гаяти часу.
Коли ще так заробиш? Мені до пенсії залишилося чотири роки, а роботи немає — стою на біржі. Спочатку чорниця, потім підуть гриби. Заробіток нелегкий, як дехто думає. У лісі спека, комарів більше, ніж ягід. Буває, люди літрову баночку назбирають і більше не витримують. Та я звик: ходжу по чорницю з 6 років. Головне — замотатися від комарів. Обличчя можна попирскати, тепер усяких засобів вистачає. Беру з собою відро і пластикову пляшку з обрізаним верхом. Прив'язую її на поясі. Так зручніше, зриваю ягоду обома руками. Коли пляшка наповнюється, пересипаю чорницю у відро. За 45 хвилин назбирую літр. Дружина трохи відстає. За день маємо два відра. Одне коштує 500 гривень. У селі закуповують чорницю дешево — по 35 за кілограм. У Києві можна продати за 100 гривень. Але потрібно витратити гроші й час на дорогу. Для нас із дружиною зручніший варіант — Чернігів.
1 
1
Коментарі