— Поїхав два роки тому на заробітки до Польщі. Товариш підбив, допоміг зробити візу на півроку. Мали разом працювати на фермера, який вирощував і продавав декоративні рослини. Місяць тривало оплачуване навчання. Власник розказував, як садити туї, поливати й обрізати, — розповідає 43-річний Богдан Замислянський зі Львова.
— За місяць фермер звільнив мого товариша, бо той багато помилявся під час роботи. Мене залишив. Відпрацював у нього півроку. Умови були хороші. Отримував 14 тисяч гривень зарплати. Фермер поселив у трикімнатну квартиру з трьома хлопцями. Кожен мав по кімнаті. Раз на день привозили гарячий обід. Переважно давали суп, котлету, картоплю з салатом. Додому висилав щомісяця по 12 тисяч гривень. У Львові працював у друкарні, мав зарплату 5,5 тисячі.
Коли моя віза закінчилася, фермер запропонував приїхати на роботу ще на рік. Зробив запрошення, допоміг з оформленням воєводської візи. Також дав вищу посаду. Я вже мав навчати нових працівників. Так відпрацював ще рік у Польщі. Потім зрозумів, що подібний бізнес можу відкрити в Україні. Зібрав для старту 200 тисяч гривень. У справу вклав половину. Насіння придбав у Польщі, горщики та інвентар закупив удома. Із тещею домовились, що використовуватиму її дачу. Якщо справа піде, буду шукати більші ділянки. Насіння пророщував узимку. Навесні перші саджанці у горщиках вивіз на дачу. Заставив ними майже всю територію. Встановив на ділянці відеокамери, сигналізацію. Зверху над парканом поклав колючий дріт. Так туї росли два місяці. Я їх пофотографував, виставив в інтернет для продажу. Якось вранці приїжджаю, а горщиків із рослинами немає. Вночі всі вкрали. Отримав збитків на 100 тисяч гривень.
Подзвонив польському фермеру, в якого раніше працював. Розказав про свій бізнес вдома. Він запропонував партнерство. Але мав вкласти у спільний бізнес 100 тисяч гривень. Я погодився, — продовжує Богдан Замислянський.
— Позичив гроші у товариша, підписав у Польщі контракт. Тепер володію четвертою частиною фірми. Поляк виділив теплицю. Там керую сам. Мій прибуток ділимо навпіл. Із його саджанців маю лише десяту частину.
Мій партнер Войцех багато їздить у відрядження. Наші туї садять по всій Польщі. Тому часто потрібен супровід, щоб була дотримана технологія. Він давно шукав собі партнера,
але ніхто не хотів працювати на землі. Це нагадує професію перукаря. Треба трохи тямити, як постригти рослину, як підживити, щоб не загинула, чи пролікувати. Не у всіх до того є тяга.
З травня цього року отримую відсоток від бізнесу. В середньому це 20–25 тисяч гривень на місяць. Тепер самому доводиться знімати житло. За однокімнатку зі зручностями на околиці Кракова віддаю 14 тисяч гривень. З одного боку, це гірші умови, ніж у звичайного працівника. Але за комфортом і перспективами — кращі. Оформляю "карту побиту", вона дає право законно перебувати на території країни. Наступного року планую перевезти сюди родину. Тут легше вести бізнес, менші податки. Ніхто не просить хабара. Простіше отримати консультацію, купити насіння, препарати для лікування рослин. Їх везуть з усієї Європи. В Україні в основному представлені наші препарати, які ростуть у ціні швидше, ніж курс долара.
Влітку маємо не багато замовлень. Поляки їздять на відпочинок, благоустроєм дворів займаються мало. З вересня по кінець листопада — гарячий сезон. Щодня відвантажуємо до трьох тисяч рослин. Одна туя коштує від 70 до 500 гривень, залежно від розміру та форми крони. Тут із них роблять паркани, оздоблюють торгові центри, дитсадки, банки. Також наша фірма відповідає за стан рослин. Якщо туї почали сохнути, мусимо пролікувати за власний кошт. Коли доведемо, що винен замовник — він оплачує витрати. Недавно мали ситуацію, що в одного клієнта забилась система поливу на подвір'ї. В іншого домробітниця вилила під туї воду з пральної машинки, бо були проблеми з каналізацією. Дерева засохли.
1 
1