Українка Лариса Малєна 14-й рік живе в Італії. Має власний ресторан "Підкова" у Мілані. Заклад пропонує "радянські" страви. Найдорожчі з ікрою коштують 40 євро. Із українських наїдків — вареники з картоплею за 8 євро, борщ за 10, голубці за 15. Для Італії це ресторан середньої цінової категорії.
"Підкова" має дві невеликі зали — для курців і тих, хто не палить. На нульовому поверсі — караоке. У репертуарі пісні українською, російською, італійською.
— 80 процентів відвідувачів — італійці. Борщ їдять за милу душу, — каже Лариса Малєна, 51 рік. — Зазвичай ресторани в Італії до дванадцятої ночі працюють. А наш із сьомої вечора до другої ночі. Бо коли приходять українці чи росіяни, то гуляють до останнього. То на посошок випити, то потанцювати.
Батьки Лариси живуть у місті Вижниця Чернівецької області.
— Я танцювала у балеті Софії Ротару. Коли Ротару перестала гастролювати, ми з подружкою зібралися в Італію — мали тут знайомих. Перші роки працювала офіціанткою в ресторані друга. Потім зрозуміла, що сама можу почати справу. Тут ресторан тримати вигідно, бо в італійців культ їжі. Їм все одно у чому вони одягнені і де живуть. Головне — добре поїсти в ресторані.
Італійцям усе одно у чому вони одягнені і де живуть. Головне — добре поїсти в ресторані
У двері дзвонить світловолоса дівчина Анжела. Вона з Молдови. Працює офіціанткою.
— Анжела закінчила економічну академію в Кишиневі. Але приготує і прикрасить страву так, що пальчики оближеш, — хвалить робітницю. — Ресторан — це великий труд. Самі шпалери клеїли, білили. Барну стійку з чоловіком сконструювали.
Ларисин чоловік — українець. Познайомилися на роботі.
— Толік напросився попробувати працювати офіціантом, — розповідає. — І от уже шість років "пробує".
Каже, що українські чоловіки кращі за італійців:
— У італійців усе по розкладу: обід — з часу до двох, на сніданок — лише кава і бріош, ввечері обов"язково вино. Не розуміють, як це серед ночі залізти в холодильник і жувати ковбасу.
Економічна криза Ларисин бізнес не зачепила.
— Доки, тьфу-тьфу, — стукає тричі по столу. — Але ресторан — це не бізнес. Такий заклад просто дає можливість нормально жити. Досі не маю власної квартири, знімаю.
Я добре знаю Італію, і вона мені вже не цікава, — додає. — Тепер хочу переїхати ближче до батьків, доки вони живі. У Вижниці можна було б готельчик відкрити. Толік мене підтримує.
Від першого шлюбу Лариса має двох дітей. Є онук.
2 
1
Коментарі