Киянин 43-річний Михайло Гонтар 2011-го відкрив туристичну фірму. Щороку продає до 300 путівок у різні країни.
— Ніколи не думав, що стану бізнесменом. За освітою я — енергетик. Працював за фахом, доки жінка не вирішила звозити мене до Єгипту. Якраз був у відпустці, тому зайнявся організацією поїздки. Засів в інтернеті, вивчив ціни й попит. Потім пішов у турагенції. Там виявилися значно вищі ціни, ніж у мережі. Врешті ми поїхали самі. Купив квитки на літак, склав маршрут, домовився з готелем. Турфірми пропонували путівки по 350–400 доларів. Нам поїздка з усіма витратами, сувенірами й вечерями в ресторанах обійшлася у 280.
Відкрити власну туристичну фірму вмовили родичі, коли розповів про поїздку.
— Зняв офіс неподалік метро. Щоб не витрачатися на меблі, привіз частину з дому. Два столи позичив кум. На роботу приходив із жінчиним ноутбуком, ввечері забирав додому. Боявся що вкрадуть, бо ні сигналізації, ні охорони в офісі не було. Стіни завісив картами різних країн. Для відкриття ліцензії на туристичну діяльність треба було 20 тисяч доларів. Позичив їх у товариша-бізнесмена. Написав розписку, що гроші поверну за рік.
Перші туристичні маршрути розробив до Туреччини та Єгипту. Клієнтів заманював великими знижками.
— Купував путівки в туроператорів за оптовою ціною, продавав дорожче. З кожної мав 50–70 доларів доходу, — каже. — Першу групу до Туреччини повіз сам. Із готелем домовився, що постачатиму туристів. Їхній менеджер підсунув контракт, англійську я тоді погано знав. Коли відправив другу групу — не мав спокою. Виявилося, не догледів у контракті й моїх людей замість тризіркових готелів селили в двозіркові. З меню прибрали напої, тому годували в окремому залі. Серед туристів є близько 3 відсотків скандалістів. Вони просять повернути гроші повністю або частково. Виплатив компенсацію лише раз: в єгипетському готелі, де нас мали прийняти, сталася пожежа й людей поселили в дешевший заклад поряд. За це оплатив туристам додаткові два дні відпочинку. Стараюся ніколи не повертати грошей. Компенсую знижками, додатковим туром.
Радить вкладати кошти в офіс і працівників.
— Дружина веде бухгалтерію, я організовую тури, рекламую компанію. Ще є троє працівників. Їх намагаюся двічі-тричі на рік повезти в ознайомчі тури. Витрати на мандрівку працівник оплачує самостійно. Якщо потім продасть 40 путівок у ту країну, де були — повертаю гроші й даю премію.
Перших клієнтів Михайло шукав серед родичів і знайомих.
— Найважче набрати клієнтську базу, люди не йдуть у незнайомі фірми. Тому спершу возив батьків синових однокласників, своїх і жінчиних колег. Кілька місяців працював у нуль. Зацікавлювати треба також ексклюзивами. Багатьох не цікавить, який готель і скільки їжі даватимуть, але якщо поряд є розваги для дітей, погодяться купити тур. Якщо влітку оформляти 40 договорів на місяць, а взимку 15–20, тоді можна вийти на чистий дохід — 100 тисяч доларів на рік. Щоб заробляти більше, треба ставати туроператором і самостійно викупляти місця в готелях. Потім їх можна перепродувати з накруткою дрібнішим фірмам.
Турфірми також заробляють на оформленні віз.
— Маємо зв'язки з посольствами, де можна домовитися про швидке відкриття візи. Скажімо, шенген максимально можу відкрити за три дні. Кількість грошей за оформлення індивідуальна. Недавно відкривав візу одному чиновнику. Віза коштувала 35 євро. А мені за швидке відкриття він заплатив 100.
Взяли у штат фотографа і кухаря
— Тепер практично в кожному місті організовують поїздки до Межигір'я, маєтку Пшонки. Люди їх називають "турами на золоті батони", — каже Віктор Присяжнюк зі столичної турагенції "Свій тур". — Щотижня відправляємо автобус-два. Якщо раніше просили лише поїздку й екскурсію, то зараз хочуть виїздів на природу, пікніків, фотосесій.
Одеському турагентству "Україна-тур" довелося взяти в штат фотографа і кухаря.
— Три модні напрямки: фонтани "Рошен" у Вінниці, "Софіївка" в Умані Черкаської області та село Маяки під Одесою. До останнього їдуть заради пікніків, — говорить арт-директор агентства Ілля Чернявський. — Маємо кухаря, який розробляє меню, готує три види м'яса на природі. Фотограф влаштовує фотосесії. Потім туристи виставляють їх у соцмережах. Практично до кожного туру треба придумувати родзинку. Возимо до Миколаївської страусиної ферми, де туристи, окрім екскурсії, ще й вчаться робити прикраси зі страусиного пір'я. Якщо раніше спокійно купували місцеві тури по 1500 гривень, то тепер частіше питають за 300–350. Почали відмовлятися від поїздок на фестивалі. Значно менше замовлень на львівські фестивалі кави й шоколаду. На екскурсії в палаци, церкви і замки теж небагато бажаючих їхати.
4 
1
Коментарі