"Сусіди купили новий диван і крісла. Старі викидали, то попросили нам віддати"

— Раніше не знала, що таке відпустка. Житло орендувала, багато працювала. Іноді до основної бухгалтерської роботи шукала підробіток: масажі в салоні робила, вчила людей кататися на роликах в торговому центрі. Зараз щороку з чоловіком знаходимо можливість поїхати до моря. Цьогоріч відпочивали в Греції, — розповідає 30-річна Мирослава Коваль.

З чоловіком 35-річним Максимом і 3-річним сином Андрієм живуть у Львові. Роблять ремонт у двокімнатній квартирі. Купили в новобудові на етапі будівництва. Місячний дохід родини близько 30 тис. грн. Із них 11 тис. йде на виплату кредиту за житло.

— Чоловік працює в IT-сфері, я поки що в декретній відпустці. Якщо навчитися витрачати і розпоряджатися грошима, вистачатиме на все. Одяг, взуття купую на всю сім'ю через інтернет. Найчастіше замовляю зі США, коли розпродажі. Час від часу заходжу до секонд-хендів. В основному синові щось беру, бо швидко з одягу виростає. Найдорожчою витратою за останній час був стоматолог. Лікування одного зуба коштувало 4500 гривень. Плюс коронку поставила за 2800.

— Уперше за останній рік зраділа, коли отримала недавно пенсію. Була мінімальна. А тут приходить повідомлення, що нарахували 2 тисячі гривень — на 500 більше. Я розплакалася від радості, — каже 63-річна Валентина Шпак із Черкас.

— Після школи пішла на завод працювати. Складала електричні м'ясорубки. Потім робила помічником повара в кафе, їдальні. Весь день на ногах, у жарі. Встигла в 55 років оформити пенсію. Нарахували мінімалку. Чоловік отримує трохи більше, ніж 2 тисячі пенсії. Не живемо, а виживаємо. Чоловік недавно влаштувався працювати сторожем на автостоянку. А я вже третій місяць мию посуд в кафе. Економимо на м'ясі, купляємо супові набори курячі. Кілограм 28 гривень. Молоко беремо з бочки, в наш мікрорайон привозять. Літр продають по 16 гривень. Там завжди черга із самих пенсіонерів. Буває, що всім не вистачає молока. Одяг взагалі не купляємо. Якщо вже щось і треба, то поїду в найдешевший день по секонд-хендах. Там, де на кілограми одяг продають. Футболку ще більш-менш у нормальному стані купила за 4 гривні. Про меблі чи щось із техніки геть і не думаємо. 10 років тому сусіди купили новий диван і крісла. Старі викидали, то попросили нам віддати.

— Рівнем свого життя не задоволені. Нам із чоловіком добре було, доки курс долара не перевищив 8 гривень, — говорить 66-річна Лідія Наконечна зі Сміли на Черкащині.

— Отримуємо непогані "північні" пенсії. Але відчули різницю. Раніше могли собі дозволити будь-які фрукти, соки. Зараз на цьому економимо. М'ясо також менше купляємо. Раніше на свята брали червону ікру. Останні роки не купляємо навіть на Новий рік. Викручуємося тим, що готую вареники, печу пиріжки. Борошно передає кума із села. Меблі в нас 90-х років. Хотілося б замінити, але на це немає коштів. Цьогоріч з'їздили на тиждень на відпочинок у Туреччину. Але не за свої гроші, завдяки синові. Він працює в Києві. Відкладав зі своєї зар­плати нам упродовж року. Найбільша покупка — насос для криниці на дачу за 700 гривень. Старий згорів. Інколи хочеться купити собі якесь плаття. Отримаю пенсію, думаю — піду і куплю. А потім поділю гроші, на що скільки треба, і все. Знову без плаття. Доношую старий одяг.

"Спочатку економив, потім жив як багач"

— Торік поїхав у Китай викладати англійську в дитсадку. Паралельно навчався знімати та монтувати відео. Пропрацював 11 місяців. Зар­плата була в середньому 1600 доларів на місяць — понад 41 тисяча гривень. Удома заробляв 5–6 тисяч, — говорить 27-річний Сергій Пресняков із Черкас.

— Спочатку економив, потім жив як багач у Пекіні. Їздив у гори, на концерти. Після України було дико, що можеш дозволити собі все. Ще й залишаються гроші. Контракт продовжили на рік. На Новий рік приїхав додому. І за кордон уже не повернувся. Запропонували гарну роботу. Займаюся улюбленою справою — відеозйомкою. Зараз заробляю менше. Для Черкас це нормально. Можу дозволити собі поїхати за кордон, але часу бракує. На продуктах не економлю. Одягу навпаки купую менше. Порахував, що маю 18 сорочок. А ношу тільки три. Коли люди бідні, то багато всього нагрібають. Раніше теж таким був. Зараз одяг — не пріоритет. Є речі, які не можу собі дозволити. Наприклад — авто. Якщо брати в цілому, то я задоволений своїм рівнем життя.

×