Що ви понесли б до ломбарду?

Олексій Шевченко, 53 роки, менеджер з продажів, Київ:

— Перстень золотий десь за 2,5 тисячі гривень. Два роки тому вже носив його. Мені треба було терміново погасити кредит на авто, а зарплату обіцяли дати тільки за три дні. За перстень дали тисячу гривень. Через три дні гроші повернув і перстень забрав.

Анна Кошель, 36 років, фотограф, Львів:

— Спочатку звернулась би до родичів і друзів. Якби грошей не вистачило, використала б кредитний ліміт на банківській картці. Якщо і після цього треба — віднесла б шубу. Нізащо не віддала б родинну реліквію. Це перстень із діамантом, який передається з покоління в покоління.

Ніна Георгіївна, 80 років, пенсіонерка, Київ:

— Не понесу нічого. Якщо дуже треба — є сестра, яка може виручити в будь-яку хвилину. Моя подруга Маша без кінця-краю носила речі до ломбарду — персні, годинники. Один раз заклала золотий перстень і не встигла викупити. Його продали.

Олександр Комлєв, 33 роки, маркетолог, Київ:

— Віддам машину. Але тільки в екстраординарній ситуації, коли дуже притисне — на лікування треба буде.

Владислав Лисенко, 31 рік, водій, Житомир:

— Поніс би ноутбук за 4 тисячі гривень. Мені не шкода його втратити, якщо не зможу викупити. Маю вдома стаціонарний комп'ютер.

Лідія Володимирська, 55 років, завгосп, Київ:

— Я помру з голоду краще, але до ломбарду не піду. Мій 30-річний син уже 15 років виносить усе з хати до ломбарду. Тільки придбаю телефон — як він уже його туди забрав. Ніколи не викупляє. Любить розкішне життя, випивати, палити. На це йому треба гроші. Нічого з ним вдіяти не можу. Одного разу купила телевізор за 3 тисячі в кредит. За тиждень він був у ломбарді. Там за нього дали 1200 гривень. Я викупила його, а потім ще за кредит розплачувалася.

×