Скільки грошей заборгували

Ірина Бочко, 39 років, Хмельницький:

— Навесні купили квартиру. Частину грошей позичили у знайомих, друзів. Усього винні 10 тисяч доларів. Думали, віддаватимемо із зарплати. Але щомісяця на двох із чоловіком отримуємо не більш як 12 тисяч гривень. Навіть, якщо відкладати половину, швидко розрахуватися не вийде. Тому чоловік поїхав на заробітки в Чехію.

Богдан Павлюк, 27 років, Він­ниця:

— Позичив 5 тисяч гривень двоюрідному братові. Рік за них не згадував. Гроші знадобилися, коли зібрався робити дівчині пропозицію. Сказав брату, щоб найближчим часом повернув борг. Він не заперечував. Наступного дня перестав відповідати на дзвінки. Адреси квартири, яку він орендує, не мав. Тому розповів про борг його матері. Після того брат одразу скинув гроші на картку.

Валерія Єрмолаєва, 22 роки, Житомир:

— Позичила 25 тисяч гривень. Вирішила їхати на рік у місіонерську поїздку в Таїланд. Побачити світ, вивчити кілька мов. Попросила позичити в батьків — не дали. Думала йти в банк або кредитну спілку. Але я ніде офіційно не працювала, навчалася. Мати пригрозила, щоб навіть не думала. Позичала в подруг, одногрупників. Не знаю, як повертатиму борги. Бо в Таїланді за рік нічого не заробила.

Галина Варченко, 43 роки, Полтава:

— Торік зустріла знайому, яку не бачила 20 років. Вона попросила позичити 2 тисячі гривень, щоб заплатити за комунальні послуги. Не могла відмовити, хоча ніколи таку суму не давала в борг. Згодом про це пошкодувала. Бо знайома перестала виходити на зв'язок. За кілька місяців дізналася, що вона померла. Її чоловік про борг нічого не чув. Зробила висновок — навіть найменшу суму треба позичати під розписку в нотаріуса.

Наталя Шашкова, 60 років, Київ:

— Коли даю гроші в борг, налаштовую себе — їх можуть не повернути. Сама боюся в людей позичати. Звертаюся до банків. Там знаєш точно — що, куди і коли треба платити. Найбільший кредит був 500 доларів. Витратила гроші на бізнес, маю швейну майстерню.

×