— Земельна реформа — один із викликів, що залишився не вирішеним в Україні. Вона розпочалася в 1990-х. Тоді землю колгоспів розпаювали між тими, хто там працював. Далі не пішли, — каже 43-річна Ольга Трофімцева. Виконувала обов'язки міністра аграрної політики та продовольства України з лютого до серпня 2019 року.
— Українці зараз публікують купу оголошень про продаж і купівлю земельних ділянок. Це все — тіньові схеми. Поспіх із відкриттям ринку зайвий. Це треба робити поетапно, потрібне бачення довгострокової стратегії розвитку. Від структури земельних відносин в Україні, залежить структура виробництва — дрібні фермери, сімейні господарства, агрохолдинги. Це впливатиме на ефективність агросектора.
Дрібні фермери бояться, що не зможуть конкурувати з великими гравцями. Те, що сьогодні обіцяє держава, їх теж непокоїть. Бо пропозиції постійно змінюються. Наприкінці минулого року побачили зниження капітальних інвестицій в агропромисловий комплекс. В очікуванні відкриття ринку всі намагаються накопичити фінанси, щоб придбати землю. Відповідно зменшують інвестиції в технології, переробку, засоби захисту рослин, якісне насіння. Цьогоріч можемо побачити просідання і виробництва, і експорту.
Чи потрібно на український ринок землі допускати іноземців?
— Особисто знаю німецьких, французьких, голландських фермерів, які працюють в Україні багато років. Вони справно платять податки. Зазвичай мають невеликі масиви землі. На першому етапі реформи неправильно буде допускати на ринок фінансові структури або міжнародні інвестиційні фонди, які будуть зацікавлені в купівлі землі як активу для спекуляцій. Однак можна дозволити купувати землю іноземцям, які вже працюють у нас. Законопроєкт, який розробляло Міністерство аграрної політики передбачав, що спочатку ринок землі запрацює винятково для фізичних осіб — українських громадян, з обмеженням площі. Рік-два треба зробити перехідними. Щоб подивитися, як формуватиметься ціна і наскільки великою буде активність. Потім коло учасників можна розширювати. Тільки до 10 відсотків власників паїв хочуть продати їх, за результатами опитування. Більшість планують і далі здавати їх в оренду. Крім того, в очікуванні відкриття ринку землі ціни на оренду в більшості регіонів суттєво зросли.
Назвіть успіхи агропромислового комплексу за останні 10 років. Чого досягнути не вдалося?
— Торік встановили черговий рекорд — на експорті агропродукції заробили 22,2 мільярда доларів. Це понад 40 відсотків валютних надходжень у країну. Для нашої економіки — це фактично подушка безпеки.
Якщо подивитися на структуру аграрного експорту 10 років тому, то побачимо серйозне домінування Росії. У 2014–2015-х ситуація змінилася. Зараз на першому місці серед ринків збуту — Індія, Китай, Туреччина. На другому — Євросоюз, на третьому — країни Африки.
З другого боку, довгий період радянської історії фактично сформував особливості структури українського виробництва сільськогосподарської продукції. Нам досі не вдалося змінити їх. Наприклад, понад 70 відсотків молока надходить із господарств населення. Така ж ситуація у садівництві та овочівництві. Це — проблема. Адже приватні господарства не можуть забезпечити успішний експорт продукції.
Позаторік зафіксували рекордну ціну на цибулю. 2019-го ситуація повторилася з картоплею. Водночас фермери скаржаться на рекордно дешеву моркву. Чому в нас постійні цінові гойдалки?
— У фермера дві проблеми — великий або малий урожай. Насправді, це нормальна ситуація на ринку, а не цінові гойдалки. Україна останнім часом стає все інтегрованішою у світові ринки. Якщо згадати цибулю і позаминулий рік, то несприятливі погодні умови для виробництва цієї продукції склалися в усіх основних країнах-виробниках. Урожай був такий поганий, що навіть Євросоюз імпортував цибулю з Казахстану. Ми теж звідти везли. Та сама ситуація з картоплею.
Друга частина проблеми — структура українського виробництва. Доки не перейдемо до промислового ефективного вирощування овочів, ситуація не зміниться. Зараз більшість надходить із присадибних ділянок людей.
Також треба працювати над розширенням ринків збуту. Наприклад, наші фермери могли б продавати яблука не тільки вітчизняним переробникам, якби мали правильно фасовану й гарного товарного вигляду продукцію.
Як держава може допомогти фермерам, щоб не виникало перевиробництва або дефіциту продуктів?
— В Україні недостатньо овочесховищ. Йдеться не про погреби в населення, а професійні сховища з регульованою температурою. Візьмемо часник. Чому навесні в супермаркетах є китайський, єгипетський, а українського немає? Бо ми досі не навчилися зберігати його. Тому наші фермери зібрали врожай й одразу продали. З грудня вітчизняної продукції на прилавках немає. Доводиться імпортувати.
Якої агропродукції Україна продає за кордон найбільше?
— Входимо до п'ятірки лідерів за зерновими, олійними культурами, м'ясу птиці, яйцях. Однозначні лідери в світі за експортом соняшникової олії. Торік потрапили в десятку найбільших експортерів молочних продуктів. Але в основному до сьогодні продаємо сировину, а не готові товари.
— Торік за кордон овочів, фруктів, ягід і горіхів продали на 339 мільйонів доларів. Це на 9,4 відсотка більше, ніж 2018-го. Водночас Польща експортує у вісім разів більше — на 2,6 мільярда доларів. Чому така різниця?
— Часто наша продукція збувається спочатку в Польщу. Там доробляється, сортується, пакується, а тоді експортується далі. Сподіваюся, ситуація зміниться.
Що можемо, але не продаємо за кордон?
— "Макдональдз" імпортує картоплю, бо українські виробники не можуть запропонувати потрібного сорту. Внутрішній ринок за деякими товарними групами не насичений вітчизняною продукцією. Тому активно веземо їх із-за кордону. Виходить ще й дешевше.
Європейський Союз поки що не відкрив ринок для української яловичини, бо ми не до кінця виконали умови щодо сказу. По-перше, це тривалі процеси. По-друге, маємо розуміти, що в Україні все-таки бачать конкурента. Нам не раді на зовнішніх ринках. Їх треба завойовувати.
36 товарних груп українських продуктів мають тарифні імпортні квоти Європейського Союзу. Товари можна експортувати без або за зниженим митом. Аграрії скаржаться, що розмір квот недостатній. Зокрема, річну на мед використали ще в січні. Майже вибрали на крохмаль, томатну пасту, фруктові соки.
Наступного року буде новий раунд переговорів про зони вільної торгівлі між ЄС та Україною.
3 
35413
Коментарі