У Києві сьогодні діє щонайменше 150 контор з нерухомості. У кожній працює в середньому 30 співробітників. І хоча "золоті часи" брокерів лишилися у 90-х, сьогодні ця професія набула ознак цивілізованої стабільності: дозволяє заробляти $300–600 щомісяця.
— Професію можна освоїти за півроку, — каже Галина Войтенко, 43 роки, яка продає столичні помешкання. — Спочатку треба йти у "помірковане" (не підпільне, але й не надто розрекламоване) агентство, де навчать усіх тонкощів справи. Коли отримаєш досвід і кваліфікацію, можна працювати за сумісництвом, скажімо, після 17.00 або 22.00. Я прошу, щоб на постійній роботі всі дзвінки ввечері переключали на мене. Але графік непередбачуваний — перший перегляд може бути о 6.30 ранку, а останній — о пів на першу ночі.
Своїм "коником" Галина Дмитрівна вважає уміння спілкуватися з продавцями. А її молодша помічниця Ілона Стецюк, 26 років, спеціалізується на покупцях. Разом вони успішно працюють на київську фірму вже близько п"яти років.
Інтуїція — не остання річ, надто коли йдеться про півмільйона доларів
— Потрібно "закріпити" за собою людину, відділити від конкурентів, дати зрозуміти, що ти найкращий і як фахівець, і як людина, — визначає пріоритети пані Галина. — Найважливіше — це довіра.
— Якщо в перші 30 секунд ви не змогли сподобатися, далі всі зусилля марні, — доповнює Ілона.
Але іноді дівчина відмовляється працювати з клієнтами, які не сподобалися.
— Інтуїція — не остання річ, надто коли йдеться про, скажімо, півмільйона доларів, — каже вона.
Ріелтори переконані, що до людини потрібно ставитися з великою увагою. Іноді клієнт настільки збентежений і наляканий попереднім "фахівцем", що його потрібно з півгодини лише до тями приводити. Коли йдеться про дах над головою, люди зазвичай чогось бояться. Покупці — "нечистих" документів, а продавці — того, що у них видурять документи, не розрахуються і викинуть на вулицю.
— Якщо дуже хочеш прибутку — нічого не вийде, треба насамперед мати бажання допомогти людині, — ділиться досвідом Галина Дмитрівна. — Водночас треба вміти продати все, від "гостинки" до президентських апартаментів. Тільки це і визначає професіоналізм.
У цій справі, як скрізь: хтось через силу тягне свою лямку, хтось приходить "зрубати" грошей нашвидку, а хтось отримує задоволення від професії.
Людям із життєвим девізом "Усе і негайно" — тут робити нічого, вважають ріелторки. Якщо продається одна квартира на місяць — це непоганий результат. Дві-три — вважай, ти "профі". Мало кому при теперішній дорожнечі вдається укласти п"ять угод.
Перед поїздкою у відпустку я викладаюся "на всю": заробляю 3 тисячі доларів і їду в Крим
— Три роки тому квартира коштувала 30 тисяч доларів, а зараз та сама хата — 80, — бідкається 45-річний "ріелтор за необхідністю" Андрій Головань. (Він працює періодично, коли потрібні гроші). — Що, та квартира краща стала? Ні, не стала. Люди це знають, і ринок фактично завмер. Ніхто не хоче поступитися бодай на 5 тисяч. Кажуть, чекають виборів. У мене квартира стоїть з літа!
— Тут усе залежить від зусиль, — знизує плечима співрозмовник, — буває, три квартири за місяць, а бува — півроку нічого. Літом, перед поїздкою у відпустку, я викладаюся "на всю": заробляю 3 тисячі доларів і їду в Крим.
Посередник отримує 5%
Послуги посередника оцінюють у 3–5% від ринкової вартості квартири. Більша частина (70%) зазвичай залишається тому, хто уклав угоду, тобто брокерові.
За роком спорудження будинки, а точніше квартири у них, поділяються на "миколаївки", "гітлерівки", "сталінки", "хрущовки", "брежньовки" і "совмін". Усе зведене за останні 5 років прийнято вважати "новостроєм".
Спеціаліст з нерухомості розуміється на праві та банківських схемах
Директор центру нерухомості та оцінки "Мегокон-В" Володимир Винокур, 60 років, має іншу думку про ріелторський досвід. Він вважає, що за півроку можна лише навчитися ходити по квартирах, стоптуючи черевики. Фірми, які не захищають клієнтів договором та страховим сертифікатом, просто "бариги". Спеціаліст з нерухомості має розумітися на праві, фінансах, банківських схемах та страхуванні.
— Роботу ріелтора можна розділити на дві складові: агентська робота (пошук продавців та покупців) та право й безпека клієнтів. Друга частина значно важливіша. Ріелтором може бути лише особа, яка має ріелторську історію (стаж на ринку), або людина, що готова вкладати у фірму великі гроші, — вважає пан Володимир.
Головне, щоб не назвали аферистом
Тарас Петречко, 31 рік, працює ріелтором у Самборі Львівської області. 1998 року відкрив свою "Приватну аґенцію нерухомості", має офіс на площі Ринок, 36/2. Головним вважає чесність із клієнтом, а вже потім — заробіток.
— Це найважливіше, — запевняє Тарас. — Досі ще ніхто аферистом мене не назвав. Спочатку, коли ринок тільки формувався, складно було розтлумачити сторонам, що з ріелтором працювати вигідно. У провінційному містечку (у Самборі 35 тис. населення) посередника не завжди адекватно сприймають, тому важливо завоювати добру репутацію і не втратити її. Іноді варто переступити через природне бажання заробити.
Тарас працює переважно на вторинному ринку. На первинному будівельні компанії здебільшого ведуть справи самостійно. У Самборі чимало родин мають заробітчан за кордоном. Тому в нерухомість гроші вкладають охоче. Скільки заробляє, Тарас Петречко не зізнається: комерційна таємниця. Але на своїй роботі готовий працювати у вихідні.
Дмитро ГАМАШ
2 
1
Коментарі