Ексклюзиви
вівторок, 05 квітня 2016 05:30

"П'ять тисяч доларів витратили на банки, документи, оренду кухні"

Автор: фото надане Романом Мартиновим
  Роман Мартинов продає соуси власного виробництва на cтоличній виставці. Банка коштує 70–90 гривень. Продукти, з яких виготовляють соуси, вирощують на городі батьки Романа та його дружини Маргарити
Роман Мартинов продає соуси власного виробництва на cтоличній виставці. Банка коштує 70–90 гривень. Продукти, з яких виготовляють соуси, вирощують на городі батьки Романа та його дружини Маргарити

— Готувати домашні соуси запропонував тесть Олексій Пінь. Він працював раніше геологом, на пенсії зайнявся городництвом і кулінарією. Соуси до м'яса, риби робив для себе й друзів, — розповідає 32-річний Роман Мартинов. Разом із дружиною Маргаритою виготовляє соуси під власною торговою маркою. У бізнес подружжя вклало $5 тис.

— Наш бізнес — сімейний. Частина необхідних продуктів росте на городі в тестя, частину дають мої батьки. Стартовий капітал — 5 тисяч доларів витратили на банки, дозвільні документи, оренду кухні, яка відповідала б санітарним нормам, реєстрацію штрих-коду й торгової марки. Перша партія — 40 банок. Етикетки придумала сестра дружини Серафима. Це був простий малюнок гелевою ручкою, з прикольними чоловічками. Повезли соуси на ярмарок "Київ. Маркет". Не встигли розкластися, як до нас пішли люди. Розкупили все.

Банка соусу коштує ­70–90 грн. Виробництво Мартинових розміщене в місті Жовті Води на Дніпропетровщині. Готову продукцію збувають в Києві, тут найбільше покупців.

— Переживали спочатку, що наші соуси занадто дорогі. Але їх добре купують, — каже Роман. — Спочатку працювали лише на виставках. Торік майже всю зиму витратив на отримання дозволів і документів. Найважче було у Жовтих Водах знайти кухню, яка відповідала б усім вимогам санстанції. Кухня нам потрібна не постійно, а лише на час приготування соусів. Ми робимо це влітку. Взимку іноді доварюємо те, чого бракує. За день можемо приготувати 120–180 ба­ночок. Якщо своїх продуктів не вистачає, закуповуємо в фермерів.

Наші соуси продаються в магазинах українських товарів, на фестивалях і через соц­мережі. Влітку їх купують переважно на фестивалях, а восени зростають продажі в магазинах. Доставляємо й пересилаємо товар ми з дружиною. Якщо беруть більше п'яти баночок — доставка безкоштовна. Ще придумали подарункові набори з кількох соусів. Найкраще продаються вишня з часником і аджика. Зараз в асортименті 18 соусів. Від деяких відмовилися. Гарбузовий і ревеневий до риби брали мало. Приготували новий соус — супергострий. Він поки що теж не дуже популярний.

Не можна свій товар продавати скрізь. Магазини треба ретельно підбирати, тоді бізнес буде успішний. У супермаркетах нам робити нічого, там представлені відомі торгові марки. Співпрацюємо з невеликими крамницями, де продають якісну продукцію. Зароблені гроші продовжуємо вкладати в розвиток бізнесу. Недавно створили свій сайт.

Бізнес на варенні окупився за два дні

— Придумали з другом Денисом Слівновим виготовляти оригінальне варення: з помідорів і яблук, з полуницею і чилі, лавандою, розмарином. Наш стартовий капітал був 4,5 тисячі гривень. На ці гроші купили чотири каструлі, банки, продукти, — каже киянин 28-річний Євген Клопотенко. Три роки тому заснував гастромайстерню "Конфітюр". — Орендували кухню в одному з ресторанів Києва, варили варення вночі. Через два дні взяли участь у виставці "Штуки". Продали все, наш бізнес повністю окупився.

Часто люди, починаючи власний проект, не прораховують наперед витрати й прибутки. Класика жанру — вбухати багато грошей без детальних прорахунків, визначення свого покупця. Потім виявиться, що вкладені гроші повернути неможливо.

29-річна Інна Белан із Києва відкрила дитячу майстерню. Вкладені гроші повернула за тиждень.

— Живу в багатоповерхівці на 280 квартир. У більшості жителів є маленькі діти. А зайняти їх нічим. Із чоловіком вирішили відкрити дитячу майстерню, — говорить Інна. — У справу вклали 3 тисячі гривень. Закупили дерев'яні намистини для розмальовування. За заняття брали 50 гривень. Кожне тривало годину. Наша майстерня зацікавила багатьох. Батьки лишали своїх дітей і йшли у справах. За тиждень групу відвідували 30 малюків. Через місяць вирішили відкрити розвиваючий центр для дітей.

— Власну справу розпочала в декреті. Раніше працювала в рекламному агентстві, — розповідає 24-річна Лілія Яринка зі Львова. — Ідея з'явилася випадково — не могла купити хороше печиво для доньки. Почала пекти сама. Згодом відкрила невеличкий кіоск, працювала там по 3–4 години щодня. У справу вклала близько 20 тисяч гривень. Це гроші, які отримала після народження дитини. За півмісяця повернула вкладені кошти. Зараз у декреті з другою дитиною, продовжую займатися випічкою. Маю до сотні клієнтів.

Зараз ви читаєте новину «"П'ять тисяч доларів витратили на банки, документи, оренду кухні"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути