Киянинові Віктору Сагайді, 41 рік, його дядько Петро загадав недорого купити надійний візок для сумок.

Пошуки Віктор почав із господарчого ринку біля метро Петрівка. Знайшов там візок із пластмасовими коліщатами й строкатою полотняною сумкою, прив"язаною до рами. Ціна 90 грн. Вантажопідйомність у неї 30 кг, замала для села.

— Базарники порадили супермаркет електроніки "Ельдорадо". Там і справді продають по 59 гривень кравчучки китайської фірми "Еленберг". Але вони, як на мене, теж тендітні, городські, — всміхається Віктор.

У невеликому господарчому магазині на вул. Мате Залки (Оболонь) показали візок у вигляді літери "L" із металевими колесами за 75 грн. Складаний візок із більшими колесами на підшипниках коштував уже 138 грн.

— Лантух картоплі будь-який витримав би, а складаний ще й у наплічник можна запхати, — розповідає Віктор Сагайда. — Продавець обмовився, що товар китайський. Я й не купив: раптом поламається, як усе китайське. Ще й дядько сваритиме, що гроші змарнував.

Підходящий товар Віктор Сагайда знайшов у господарчому магазині на розі столичних вулиць Нижній Вал та Костянтинівська. Металева рама — каркас візка, укритий хромом, два металевих колеса — штамповані. Роблять такі на Харківському велозаводі. Ціна — 66 грн. Віктор купив одразу два візки. Бо дядько Петро просив: як трапиться добрий, купи ще й кумі Катерині.

— У 1990-х кравчучки у нас були тільки українського виробництва. Навантажували їх по максимуму, і нічого — не один рік їздили, — каже Віктор. — Того й узяв такі.

×