Мати-одиначка отримуватиме на 86 гривень більше

Із 1 грудня прожитковий мінімум в Україні збільшився на 78 грн до 1700. Перерахували соціальні допомоги, розмір яких залежить від цього показника.

"Кожні шість місяців треба по-новому збирати папери"

Зросли виплати інвалідам із дитинства, матерям-одиначкам, малозабезпеченим сім'ям, на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування або батьки яких ухиляються від сплати аліментів. Допомога у зв'язку з вагітністю й пологами тепер не може бути менш як 440,5 грн. За померлого годувальника: на одну дитину — 1452 грн, двох — 1742,4, трьох дітей і більше — 2178 грн. Державна соціальна допомога для тих, хто не має права на пенсію через недостатній страховий стаж, зросла з 949 до 1373 грн. Не змінилася допомога при народженні дитини — 41 280 грн. Одразу після пологів виплачують 10 320 грн. Решту суми — по 860 грн щомісяця протягом трьох років.

— Два роки отримую допомогу як мати-одиначка. Кожні шість місяців треба по-новому збирати папери. Доводити, що нічого не змінилося. Останнього разу інспектор управління соцзахисту потішила: мовляв, виплати з 1 грудня серйозно підняли. Суму не сказала. Я йшла додому, раділа. Потім дізналася, що отримуватиму 1860 гривень. Це на 86 гривень більше, ніж було раніше, — розповідає львів'янка Ярина Луцишин, 35 років. Виховує 12-річного сина Данила.

— Із чоловіком Василем розлучилася шість років тому. Він був не найкращим татом — грошей додому не приносив, на сина міг руку підняти. Після розлучення жодної копійки від нього не побачила. Через суд позбавила батьківських прав. Стала мамою-одиначкою. Родичка порадила оформити допомогу. Спочатку було соромно. Думала, невже без тих копійок не проживемо? Працювала неофіційно. Коли фірму закрили, опинилися із сином без засобів для існування. Тому зібрала всі необхідні документи — копії свідоцтв про народження Данила, про розірвання шлюбу, довідку про реєстрацію місця проживання. Заповнила декларацію про доходи. Подала на допомогу. Перший раз нарахували 1455 гривень. Згодом почала підзаробляти. В інтернеті замовляла одяг і взуття, продавала дорожче. Робила шкарпетки на замовлення, вишивала бісером. Розуміла, що обдурюю державу. Але інакше ми б ходили голодні. У школу постійно потрібні зошити, канц­товари. Одягалися переважно в секонд-хенді. Торік запропонували працювати вихователькою у дитячий садок. Відмовилася, бо зарплату обіцяли трохи більшу, ніж соцдопомога. Щомісяця підробітками заробляю від 2 до 3 тисяч гривень. Гроші йдуть переважно на продукти. За комунальні послуги не плачу, все перекриває субсидія. Державна допомога повністю йде на сина. Недавно йому зуби лікували, у стоматолога дві з половиною тисячі залишили. За останню виплату купила Данилу зимову куртку й чоботи. Тепер хочу на мобільний телефон наскладати.

Грошей на життя бракує. Соціальна допомога зросла на декілька гривень, а продукти подорожчали мало не вдвічі. Я сподівалася, що на сина буду отримувати хоча б 2600. Якби в нашій державі були нормальні зарплати, ніхто б не принижувався й не оформляв ці виплати. А так люди вдаються до хитрощів. Мої сусіди чотири роки не реєструють шлюб, аби жінка не втратила статус матері-одиначки. Гроші отримують на двох дітей.

— Чотири роки доглядаю тітку Катерину. Це батькова рідна сестра. Я найближча родичка. Чоловік її давно помер, а дітей не було, — розповідає 49-річна Віра Іванівна зі Сміли на Черкащині. Просить не називати прізвище.

— Тітка до 85 років не погоджувалася кидати свою хату. А потім стала забувати, перепитувала одне й те саме по кілька разів. Вирішили з чоловіком забрати її до нас жити.

Знайома порадила оформити соціальну допомогу з догляду за людиною, яка старша 80 років. Гроші там мізерні. Але непрацюючій людині йде страховий стаж. Я дізналася, які треба документи. Насамперед пройшла медичний огляд. Папери в соцзабезі оформила за дві поїздки. Треба були мої документи й тітки. Перший раз не вистачало довідки про склад сім'ї. Ще оформила банківську картку на соціальну допомогу. Спочатку щомісяця платили 10 гривень допомоги. Потім удвічі збільшили. Знімаю гроші з картки раз на півроку, коли нема за що хліба купити. Чого така мізерна сума, я не питала. Мабуть, думають, що бабина пенсія є — 1600 гривень. Колись доглядала батька, то взагалі 5,50 платили.

Останні півроку тітка злягла, без памперсів не обійтися. На місяць треба дві упаковки. Купляли спочатку найдешевші. Але вони протікають. Беремо якісні. Упаковка коштує 330 гривень. Інколи доводиться купувати по 10 штук. Тому не знаю, на кого розрахована ця соціальна допомога. Вже не кажу про ліки. Чоловік підробляє на шабашах. Він сантехнік. Хлопці, що торгують на базарі сантехнікою, підкидають йому клієнтів. Ще син щомісяця по 1500 гривень дає. Маємо город, курей. Так і виживаємо.

×