17 квітня, у Страсну п"ятницю, житель села Віта Поштова, що за 7 км на південь від Києва, Анатолій Старосвітський, 44 роки, прибирає могили батьків. Вони поховані на Південному кладовищі. Замовив вінок за 100 грн.
— Не маленький, але й не самий шикарний, — пояснює. — На провідну неділю принесу обід. Візьму ковбаси, сиру, риби, цукерок, дві паски. У 300 гривень думаю вкластися.
26-річна Олена Сліпчук із Краматорська Донецької області прибрала перед Великоднем могилу бабусі:
— Продукти беремо вскладчину з батьками. Куплю кіло цукерок, чотири пасочки, ковбаски, сиру. Мама пожарить рибу і запече м"яса. Візьмемо горілки. Гривень у 200 вкладемося. У нас на кладовищі гуляють до самого вечора. З"їдять своє, потім ідуть ще "доганятися". Докуповують горілку, закуску. Біля кладовища у Краматорську є кіоски з шашликами і випивкою. До вечора там з"їдають усе. А могили треба прибирати наново, бо сусіди засипають їх сміттям.
Вінничанка Ольга Семчишина, 59 років, збирається побувати на п"яти кладовищах. Могили батьків — у селі Могилівка Жмеринського району. Чоловік похований у Вінниці. Свекруха зі свекром, двоюрідні сестри, баба з дідом — теж на різних кладовищах. Брат — у іншому місті.
— Купую всім 60 іскуствєнних букетів, — каже Ольга. — Батькам дорожчі, по 20–25 гривень. Іншим — по 3. Заводські пасочки можна взяти оптом, по 5 гривень. Домашня виходить дорожче. На проводи зготую 60 крашанок. На кожну могилу треба по дві штуки. Візьму запечений сир, домашню ковбасу, готую кілька салатів. На панахиду батюшкам даю по 10 гривень.
Жінка витратить приблизно 600 грн.
Заводські пасочки можна взяти оптом, по 5 гривень
35-річна Вікторія Натусіна з Харкова поїде на могилу свого собаки Загрі. Кладовище тварин розташоване в селищі Бабаї, наподалік від обласного центру.
— У мене, крім пса, нікого не було. Помер два роки тому. Чимало людей спершу йдуть до рідних, на людське кладовище. А потім — на собаче. На людські могили кладуть крашанки та цукерки. А псові принесу пару сосисок. Збираємося на кладовищі компаніями, там і обідаємо.
Жителька райцентру Чечельник Вінницької області Марія Нактініс, 51 рік, доглядає за могилами сусідів Рябищуків:
— Їхні діти за кордоном, не приїдуть. Прислали мені 70 доларів. Передзвонили, аби я обсадила могилки айстрами, чорнобривцями, тюльпанами, попідкрашувала оградки і поприбирала, а на Провідну неділю поклала крашанки та цукерки.
Лариса Романюк із Вінниці має 30 замовлень на прибирання могил:
— У мене є такі клієнти з-за кордону. Не можуть приїхати, тому доглядаю за могилами їхніх родичів. Беру по 10 доларів. Гроші присилають електронним переказом. Додатково оплачують витрати на фарбу, розсаду, транспорт. Купую вінки, виполюю бур"ян, саджу квіти. Буває, на одному кладбищі по п"ять-шість могил за раз прибираю. Мені пишуть ряд, місце та прізвище померлого. Гірше — на сільських кладовищах. Там багато однофамільців, а розміток немає. Не раз було, що прибирала не ті могили, — каже Романюк.
3 
1
Коментарі