Вінничанка 37-річна Ольга Драч у грудні закрила магазин дитячих товарів. Торгувала понад сім років.
— Дитячий магазин завжди був прибутковим бізнесом. Невеличка крамниця щомісяця приносила 8–10 тисяч прибутку. Більша — до 15 тисяч, — каже Ольга. — Люди не економили на дітях. Під час кризи 2008-го в мене купували дорогущі іграшки, розвиваючі набори, хороше взуття. А 2014-го навіть для новонароджених почали брати ношені речі. Шкода було закриватися. До останнього шукала виходи. У вересні вдвічі зменшила площу магазина. Забрала речі, що рідко питають: ходунки, дитячі манежі, дорогі іграшки. Створила каталог. По ньому можна було вибрати й отримати товар за кілька годин. Відмовилася від складу, товар зберігала в квартирі. Звільнила одного продавця. В листопаді продала один набір для новонародженого. Чоловік порадив закриватися, бо мій бізнес не приносив грошей. Товар розпродую через інтернет. Перед новорічними святами розійшлася половина. Замовляли люди з багатших міст — Києва, Львова, Харкова. Коли збуду весь товар, стану на біржу. Думаю рік перечекати. Заберу з банку гроші, що відкладала на власне приміщення для магазину. Із чоловіком почали говорити про другу дитину. Зараз найкращий час народити.
Полтавець 46-річний Віктор Лановий наприкінці 2014-го звільнив сімох працівників. Його підприємство виготовляло вікна та двері на замовлення.
— Працював шість років. Останні три були найуспішнішими, бо добре розрекламувався. Об'яви на стовпах, у газетах, продзвонював офіси, підприємства. Вийшов на 10–12 замовлень у місяць. Брали зразу комплект — двері й вікна, — розповідає Лановий. — Заробляв від 70 до 120 тисяч щомісяця. 30 тисяч йшло на зарплати працівникам, електрику, опалення, податки. За останні півроку замовлень поменшало втричі. Багато постійних клієнтів заморозили свої витрати. Мол, Вітя, вибачай, але хтозна, що завтра буде. Перестали йти замовлення від фірм, власників офісних будівель. У листопаді і грудні мав одне-три замовлення. Добив дзвінок друга, який закрив металобазу. Розвивав її 17 років. Сказав, якби ще потягнув — то вліз би у величезні борги. Послідував його прикладу. З людьми розрахувався і все — до побачення. 2015-го планую з дружиною і сином виїхати до Польщі. Друзі вже підшукують нам будинок під Краковом. Пару років обживемося. А потім, може, спробую якийсь бізнес відкрити.
48-річний Богдан Чемерин із Полтави закрив два придорожніх кафе. Тримав їх 10 років.
— Усе, що роками наживав і з чого їв, зникло за якихось півроку. По трасі Київ—Харків неподалік Полтави мав пай. За кілометр один від одного звів два кафе, облаштував стоянки для далекобійників. Платили по 20 гривень за ніч. Кухня — домашня, ціни робив адекватні. Обід в середньому коштував до 50 гривень. У місяць мав від 7 до 10 тисяч чистими.
Влітку минулого року помітив, що каса стала вдвічі меншою. Кричав на кухарок, що крадуть продукти, економлять на стравах і відбивають клієнтів. Навіть засідки на них робив — не підтвердилося. Якось їхав на роботу й побачив машину знайомого далекобійника, яка стояла в посадці. Розповів, що стало менше роботи. Зарплата впала. Тому, щоб зекономити, перестав заїжджати на стоянки. Планую відкрити невелику ятку з домашньої їжею на трасі. Зароблятиму вдвічі менше.
868 квіткових магазинів закрилися в Україні торік, повідомляють у Спілці квітникарів. Імпортні квіти через курс долара подорожчали на 30–40%, українські додали в ціні на 10 -15%.
Торгуватиме автозапчастинами
Киянин 43-річний Андрій Семкович весною хоче відкрити точку на базарі. Торгуватиме автозапчастинами.
— Свій магазин закрив. Бізнес працював понад дев'ять років. Обслуговував дорогі машини. Завжди мав непоганий виторг. Паралельно працював на замовлення з СТО. За тиждень міг дістати будь-яку деталь. Від серпня майже не було клієнтів. Трохи заходило водіїв "Ланосів", "Лад". Але у магазині дорожче, ніж на авторинку. Ціни тримав до останнього. Провів рекламну акцію: пропонував купувати дві пляшки автомобільного мастила за ціною однієї. Зараз товар віддав на ринок під реалізацію. Скрізь даю оголошення про розпродаж.
3 
1
Коментарі