— Більшість товарів купую в інтернеті. Навіть не знаю, які ціни в магазинах, — каже 37-річна Сніжана Калюжна із села Геронимівка Черкаського району.
— Наше село за 8 кілометрів від обласного центру. Інтернет підключають дві фірми. Платимо 160 гривень на місяць. Щойно з'явився вдома комп'ютер, почала замовляти товари в групах спільних покупок на черкаському форумі. Порадила кума. Назбирували разом з іншими людьми велике замовлення, купували товар дешевше. Коли переїжджали в новий будинок, замовила штори на 10 вікон по оптовій ціні. З одягу практично все, що носить родина, придбане через інтернет. Умію шити. Запросто можу переробити, якщо розмір не підходить чи погано сидить. Чоловік із сином недавно замовили самокат за 700 гривень. Це вдвічі дешевше, ніж у магазині.
— Син підключив мені інтернет три роки тому. Плачу 150 гривень. Спочатку тільки новини читала, рецепти шукала. Торік спробувала замовляти товар, — розповідає 56-річна Галина Поліщук із села Демидівка Жмеринського району на Вінниччині. — Першим купила комплект штор і тюлі в зал. Обійшлися в 650 гривень. Якби брала в райцентрі на базарі, то заплатила б 1300. А ще додатково за підрубку віддай. На диво, тканина виявилась якісною. Цього року сусідчина невістка замовляла товар з якогось закордонного сайта. Там треба було велику посилку зібрати, щоб за доставку не платити. Вмовила мене взяти вітаміни. Заказали в січні, а прийшов товар аж наприкінці березня. Півсела зійшлося, щоб порозбирати своє. Хто креми брав, хто — мазі, вітаміни, маски для лиця. Знайома потім була в райцентрі в аптеці. То вітаміни, які я за 200 гривень купила, там коштують 650.
— Якісний інтернет у нас з'явився 2014-го, — говорить 18-річний Тарас Княжик із села Велика Сушиця Старосамбірського району Львівщини.
— Спочатку користувався тільки соцмережами. Потім вирішив замовити навушники з Китаю. Вийшло набагато дешевше, ніж у магазині. Якість теж хороша. Друзі замовляють одразу навушники, шнури, чохли на всю сім'ю. Виходить вдвічі-втричі дешевше, бо оплачують доставку лише раз.
У мого сусіда вдома багато техніки з радянських часів: старі трактори, машини. Розповідав, що хоче все ремонтувати. Але запчастин не продають у магазинах. Попросив пошукати в інтернеті. Бо трактор йому треба для господарки. Машина — щоб їздити на роботу. Знайшов на сайтах оголошень усе, що просив. Потім купував для нього ще набір інструментів, фарбу для машин. Дружина сусіда попросила купити через інтернет набір каструль на подарунок, рушники додому. Вийшло дешевше, ніж на базарі.
— Ціни в селі високі, бо далеко від обласного центру. Похресниця живе у Львові, іноді порівнюємо вартість товарів. Там усе можна купити дешевше, — каже 50-річна Ірина Петрушко. Живе у селі Селець Дубровицького району на Рівненщині. — Інтернет — це вихід для жителів сіл. Є вибір товарів, можна зекономити. Втретє на Новий рік із кумами алкоголь замовляємо через інтернет. Навіть із доставкою виходить вигідніше, ніж у місцевих магазинах. Інші продукти теж так часто купую. Одяг шукаю на українських сайтах. Не так дешево, як із Китаю, зате довго носиться. Останній раз джинси за 500 гривень взяла. В Рівному, куди всі місцеві їздять скуплятися, за такі довелося б віддати не менше 800. На китайських сайтах брала рукавиці, рушники, товари для кухні. До Великодня замовила скатертину за 220 гривень. На нашому базарі бачила таку за 300. Фотоапарат синові купували теж в інтернеті. Зекономили 2500 гривень. Боялися, щоб не прийшов бракований. Тому не замовляли доставку. В Києві фотоапарат забрав із магазину знайомий. Усе роздивився, перевірив. Потім переслав нам поштою.
64 відсотки українців віком від 16 років користуються інтернетом. Половина з них купують товари в мережі. Найактивніше — громадяни віком від 26 до 35 років. Товари з-за кордону замовляють 39% людей, за результатами дослідження GFK Ukraine. Серед інтернет-покупців переважають жителі міст із населенням до 100 тис. осіб. На українських сайтах найчастіше шукають електроніку, побутову техніку, одяг, косметику, парфумерію і взуття.
5 
35413
Коментарі