— Джеку было 9 лет. Для ротвейлера это солидный возраст, но мог еще лет пять пожить, если бы не ветеринар, — каже киянка Галина Клімова, 47 років.
Іде провідувати могилу пса на кладовище для тварин, що на столичній Русанівці.
— У квітні собака почав задихатися, — згадує Галина Миколаївна. — Кашляв так, що сусіди не могли спати. Мусили везти у ветклініку. Лікар горло подивився, костомах нема. Змусив здати аналізи на сказ. Поміряв температуру і приписав псу антибіотики, компреси і таблетки на 3 тисячі гривень. Сказав, що у ротвейлера запалення легень. Пропонували залишити його в готелі для тварин. За день перебування брали 150 гривень. Якщо хочете, щоб тварину мили, чистили зуби і робили масаж, доведеться заплатити 250.
— Тиждень давали уколи. Джек схуд, на ноги не ставав. Кашляв іще гірше. Ветлікар приїхав додому, привіз ще ліків на 2 тисячі. Ми грошей не жаліли, аби тільки собаку не усипляти. Через два тижні вранці Джека знайшла холодного в коридорі. Не вірили, що такі дорогі антибіотики не допомогли. Боялися, чи не заразимося від нього ми і діти. Повезли в іншу ветклініку на розтин. Виявилося, ми лікували запалення, а він помер від раку легень. Будемо судитися з ветклінікою за неправильний діагноз. Лікар після того два місяці на роботу не ходив. Через колег довідалася, що він отримує 12 тисяч гривень на місяць. До того угробив одній киянці кота. Жінці тварина заміняла сина, який на рік ходить у плавання. Якби я знала, що ветеринари стільки заробляють, віддала б сина у технікум, а не на юриста в Шевченка.
— Наприкінці літа поставимо на могилі Джека гранітний пам'ятник. Він нашу квартиру двічі від грабіжників рятував. Чоловік має кілька точок на Петрівці та Кардачах. Торгує фотоапаратами і ноутбуками. Як тільки збираємося у відпустку, злодії лізуть у квартиру.
Подруга понесла в одну зі столичних приватних ветклінік на Оболоні кота Маркіза. У персида завелися глисти. Схуд на очах, перестав їсти улюблений корм. Ветклініка у підвалі 9-поверхівки.
Не ресепшені зустрічає білявка в білому халаті. На кота заводить медичну картку, як у поліклініці. Наступного разу просить принести його фотографію.
— Он у вас просто Маркиз? Или как-то еще величаете? — перепитує медсестра. — Впишите год и дату рождения, породу, привычки, чем любит питаться.
Доки заповнюємо картку, кіт нервово шипить у пластиковому кошику. До кабінету ветеринара ми четверті. Попереду подружжя з білим щуром, школярка з пекінесом і літня жінка з рудим мейн куном. На прийом чекаємо 1 год. Лікар цікавиться, чи був у кота лишай, чи використовуємо нашийник від бліх. Дає направлення у сусідній кабінет на рентген. У лабораторію — на аналіз калу і сечі. За огляд і решту процедур виходить 520 грн. Іще 200 подруга віддає за таблетки. Через дорогу у ветаптеці такі ж коштують 130.
Щомісяця каструє 12 кабанів
— Як треба кабанчика почистити, то всі кличуть. У мене після процедури бігає, як нічого й не сталося, — розказує 34-річний Ярослав Бондарчук із Ківерцівського району на Волині.
Працює ветеринаром. Щомісяця каструє 10-12 кабанів по селах. За процедуру бере 50 грн.
— Люди в селі привикли, що все можна порішати за пляшку самогонки, але я не п'ю. Всюди беру налічними. Весною корів запліднюю. Коштує 120 гривень. У когось корова телиться, кличуть мене, щоб роди прийняв. Літом приходять із курчатами і каченятами.
Ярослав планує поїхати на заробітки до Польщі.
— У селі роботи багато, але заробити нереально. У Польщі мені пропонують 1000 доларів. Треба на конюшні ветеринара. Друг виїхав працювати у Німеччину на свиноферму. Має до 1,5 тисячі євро на місяць. Але з нашим дипломом там на роботу не візьмуть. Треба вчитися з нуля.
3 
1
Коментарі