Михайло Фєнот, 36 років, два роки живе на милостиню. Грає на баяні на розі вул. Шевченка та Смілянської в Черкасах. Перехожі кидають йому дріб"язок у футляр.
— Я в університеті Поплавського вчився, — розповідає чоловік. — У мене є фотка, де я з Катериною Бужинською. Із Оксаною Білозір теж особисто знайомий. Але на третьому курсі покинув науку, бо матір пожалів. Дорого у столиці вчитися.
Почав співати і грати на вулиці, коли жінка вигнала мене з дому, — зізнається. — Як погода дозволяє, виходжу щодня.
Приходить із самого ранку. Сидить, поки є перехожі. Два роки тому жив на квартирі своєї співмешканки Наталі разом із двома її дітьми. Захотів купити у кредит синтезатор "Ямаха".
— Хотів займатися музикою, от і купив синтезатор, — пояснює.
Наталю вмовив дати квартиру в заставу кредиту на "Ямаху". Їй і довелося повертати гроші в банк. Після того вигнала Михайла.
— Батьківська хата дісталася старшому братові, — веде далі. — Я жив у посадці, з циганами. Потім моя давня подруга дозволила мені пожити в маминій хаті в Хацьках. Це недалеко від Черкас.
Тепер Михайло Фєнот винаймає кімнату. Де і за скільки, не каже. За день гри на баяні заробляє 20–100 грн. Бувало, у футляр кидали й банкноти по 5 грн.
— Купую собі кусник сала, пакетик картопляного пюре, хліб та одну котлету, — каже. — Решту відкладаю на житло.
Виймає з кишені мобільник "Самсунґ" із камерою. Просить зробити фото на його телефоні. Каже, на цю трубку заробив, збираючи пляшки.
— Я мрію про невеличку хату. Таку, як у Тараса Шевченка, — каже Михайло. Забирає в кишеню паперові гроші.
— Щоб ніхто не вкрав, — пояснює.
5 
35413
Коментарі