25-річний Андрій Полетикін купив однокімнатну квартиру в селищі Гірне, на околиці Кіровограда. Заплатив $25 тис.
— Хороше планування, площа 40 "квадратів". Є лоджія. Ремонт простенький, але можна жити. У мене торік дочка народилася. Тепер маємо свій куток, — каже Андрій.
Чоловік закінчив сільгосптехнікум на Черкащині. Має диплом ветеринарного фельдшера.
— Зарплата по селах — 1,5 тисячі гривень. Якщо є досвід, можна влаштуватися у ветклініку у великому місті. Там платять 3–4 тисячі. Але заробити на окреме житло ніяк би не вийшло. Ми жили в тещі.
Андрій поїхав на заробітки в Москву. Запросив його колишній однокурсник, родом із Новгородки на Кіровоградщині. Він два роки працював у приватній ветеринарній клініці в Південному Бутово, околиці російської столиці.
— Сашко пішов на підвищення, асистентом у хірургію. А мені віддав свою роботу — вигулювати собак. Я їх водив на повідку, одразу по чотири-п'ять собачок. Москвичі їдуть собі за кордон. Собак, котів, ящірок залишали на догляд клініці. Рибок акваріумних теж привозять. Кожна твар має свою клітку. Кожного погодуй, оглянь, чи здоровий. За додаткову плату собак, котів вичісували, робили масаж. Догляд обходився хазяям до 30 тисяч рублів у місяць (7,5 тис. грн. — "ГПУ"). Така ж була в мене зарплата.
Андрій із приятелем Олександром і ще шістьома українцями-заробітчанами винаймали двокімнатну квартиру в Південному Бутово. Платили 30 тис. руб. Витрати ділили порівну. Спали на двоярусних ліжках.
— Бутово — це більше години їзди до центру Москви. Тому житло дешеве. На житломасивах коло метро квартири вдвічі дорожче. Ми готували кожен собі окремо. Я неперебірливий у харчах. То мені вистачало й 10 тисяч рублів. На руках залишалося ще 10 тисяч. Я відкладав на свою хату. А інші мужики робили на будівництві. Бувало, всю получку за вихідний пробухували.
За чотири місяці Андрію запропонували бути асистентом. Призначили зарплату 50 тис. рублів. Це 13,9 тис. грн. Вечорами та у вихідні чоловік і далі вигулював собак. Отримував ще 10–15 тис.
— Клієнти — бізнесюки при баблі, — продовжує Андрій. — Він башляє, значить, ти маєш йому лизати, в що скаже. Правда іноді давали на чай по тисячі. Приносить один облізлого пуделя: "Вот вам 10 тыщ баксов. Делайте что хотите, но песика поставьте на ноги. Это любимая собака моей мамы". А собака вже на ладан дише. Ми викрутилися. Тиждень накачували вітамінами і гормонами. Собака протягнула десь три місяці. Інший привіз кота. Він поламався, упав із 10-го поверху. Що робити? Ми його закатали в гіпс. За тиждень кіт уже чалапав.
— Я два роки пропрацював. Найчастіше замовляли каструвати, купіювати вуха і хвости, видаляти котам пазурі, щоб меблі та стінки не дряпали. Старих присипляли. Якось одна старуха гламурна така, вся в цяцьках приносить черепаху: "Сделайте черепашке маникюр такого же цвета, как у меня". У людини нігті світлі. А черепаші рогівки — чорні. Відтінок усе одно різниться. Не робота, а морока.
Роботодавець оформив Андрієві офіційний дозвіл на роботу в Росії. Спершу на 90 днів. Потім продовжив ще на рік.
— Половину моєї зарплати головлікар забирав собі. Я отримував на руки 50 тисяч рублів. А по бумагах значилася зарплата 100 тисяч. Провертати такі схеми з москвичами не ризикують. А хохли зговірливі. Того їх на роботу беруть.
За два роки Андрій Полетиків зібрав 785 тис. руб. Це 217,6 тис. грн. За них і купив житло.
3 
1
Коментарі