— За покупками краще ходити на вихідних. Перед тим треба гарно виспатися, поснідати і скласти список, — радить столичний психолог 50-річний Юрій Калашніков.

— Не варто заходити в магазини дорогою з роботи. В цей час людина відчуває себе стомленою і в неї виникає бажання чимось себе порадувати. Якщо по дорозі трапиться магазин, може залишити там останні гроші. Покупкою виправдовуватиме, що так багато часу проводить на роботі. Знайомий розповідав, що дружина за останні 500 гривень придбала французькі парфуми. Казала: "Цього місяця працювала без вихідних. Хіба не можу собі дозволити?"

Кожен похід у магазин треба планувати. Складайте список і купуйте лише те, що в ньому є.

Не беріть із собою зайвих грошей і кредитних карток. Вони дають відчуття матеріальної незалежності. Якщо хочете взяти щось дорожче тисячі гривень, почекайте тиждень. Якщо за цей час бажання не зникло, річ можна купувати. Для того, щоб людина щось придбала, у магазинах використовують специфічні запахи, музику, кольори і певне розміщення товарів на полицях. Повільна та спокійна музика підвищує самооцінку і змушує людину більше часу проводити у магазині. Ритмічну частіше вмикають там, де великий наплив покупців. Вона змушує швидко приймати рішення. Запах кави розпилюють у магазинах із домашніми товарами, запах шоколаду — у книгарнях. Перший запах асоціюється із домашнім затишком, другий — із приємно проведеним часом. У магазинах, де приємно пахне, не буває роздратованих покупців. Вони не звертають уваги на черги, час для них минає швидше.

Колір товару теж впливає на бажання придбати. Речі для домашнього вжитку роблять пастельних тонів, що асоціюються із затишком. Покупець хоче, щоб така атмосфера панували у його домі, й тягнеться за товаром. Яскраві кольори збуджують і викликають бажання володіти річчю. Такими роблять дитячі іграшки, товари для відпочинку.

90 відсотків шопоголіків — жінки 20–30 років. Часто вони незатребувані у професії, переживають невдачі в особистому житті або займають нервові посади. Шопоголізм — це вихід зі стресу. Купуючи товари, людина підвищує свою самооцінку. Відчуває себе багатою, престижною. Це дуже приємні відчуття, які хочеться переживати знову і знову. Такий стан вважається нормою, доки не перетворюється на нав'язливе бажання. Якось одна директорка ресторану прийшла з такою проблемою. Жалілася, що не може спокійно пройти повз вітрини магазинів. Вона жила сама у великій квартирі. Розраду знаходила у покупках. Рік тому вийшла заміж. До магазинів почала заходити рідше.

Якою була найбезглуздіша покупка минулого року?

Ірина Барська, 26 років, Вінниця:

— Шефиня постійно мене критикувала, що погано одягаюся, не елегантно. Вирішила втерти їй носа, купила діловий костюм за 2600. Збиралась одягнути на 8 Березня, але начальниця зламала ногу і півтора місяця пробула вдома. А мені гінеколог перед 8 Березня сказала, що я — вагітна. Поки шефиня вийшла з лікарняного, я поправилась і не змогла влізти у спідницю.

Василь Грищенко, 45 років, Київ:

— Купив тещі хлібопічку за тисячу гривень. Так ні разу нею і не скористалася, бо боїться поправитись.

Олександр Кулик, 50 років, м. Калинівка Він­ницької області:

— Сказав жінці восени купити добротну соковижималку. Брат посовєтував білоруську. В нього така, то перемелює все. Жінка подивилась, що та коштує близько 700 гривень, і купила дешеву — за 280. Я привіз 10 ящиків яблук, стали душити. А той апарат перекруте кілограм і забивається м'якоттю. Примусив жінку піти здати соковижималку. Але в магазині не прийняли. Сказали йти в сервіс. Якщо там признають, що є дефект, то вернуть гроші. А який там дефект. Вона вся дефективна. Заплатив майстру 150 гривень, щоб "знайшов" несправність.

Антон Козуб, 29 років, Полтава:

— У травні придбав німецький гірський велосипед за 18 тисяч гривень. П'ять років складав на нього гроші. Купувати їздив у Київ, спеціально ­замовляв модель, що сподобалася. Дружині сказав, що він 3 тисячі коштує. Поїздив два місяці. Потім брат поїхав в Англію на заробітки, а мені лишив спортивний мотоцикл. До кінця літа велосипед простояв у гаражі. Вирішив перепродати його хоча б за 15 тисяч. Писав на форумах, у газетах. У вересні подзвонив єдиний покупець і запропонував ­6 тисяч. Продав. Жінка похвалила, що я гарний підприємець. Але сам досі не можу змиритися зі ­своєю ­дурістю.

×