Кетрін Девенпорт, яка працює у Міністерстві закордонних справ Великої Британії, 9 місяців вивчає українську мову.
Вона вільно володіє німецькою та французькою, але слов'янські мови та східноєвропейська тематика – її особливе захоплення.
"Коли мені було 19 років, я часто проводила канікули в Польщі – займалася волонтерством із дітьми-сиротами. Саме через цей досвід я так сильно зацікавилася спочатку Польщею, а потім й Україною", – каже Кетрін.
І з серпня цього року Кетрін працюватиме як дипломатка в посольстві Великої Британії в Києві. В українській столиці вона керуватиме відділом політичних питань та питань реформ в Україні, пише vidia.ua.
"У посольстві я матиму багато робочих візитів у різні куточки України, знайомитимуся з різними людьми, у тому числі російськомовними, і знання російської мені теж не завадило б. Але принципово підкреслювати, що державна, офіційна мова одна – і це українська. Тому вчити українську для мене – пріоритет", – каже Кетрін.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Із телефонами стрибнули в річку" - французи врятували українського хлопчика
Українську дівчина вивчала спочатку з приватними вчителями в Лондоні, потім упродовж місяця на інтенсивних курсах у Києві. Врешті вирішила приїхати до Львова.
"Багато хто каже, що після 40 років дуже важко вивчати якусь нову мову, тим паче українську. Але, на мою думку, коли у вас є достатньо терпіння і хороші вчителі, то ви можете досягти неймовірних успіхів", – каже Кетрін.
УКУ та Школу української мови та культури (ШУМК) Кетрін порекомендував друг з Англії, який добре знайомий з університетом.
"Мій друг мав рацію, коли позитивно відгукувався про школу та університет. Тут справді працюють за дуже інтенсивною методикою, яка дозволяє студентам швидко і якісно вивчати українську. Щодня – насичені заняття у малих групах, обговорення різних тем, – каже Кетрін. – Мені було б дуже важко вивчати мову самостійно (хоч я і мала певні успіхи, через базові знання польської). Також ми маємо можливість знайомитися із культурою країни, що є невід'ємним елементом вивчення мови будь-якого народу".
Кетрін, яка певний час провела в Києві, тепер у Львові мала нагоду порівняти ці два регіони.
"Відмінність різних частин країни – перевага, а не недолік. І в Україні, і в Британії регіони відрізняються один від одного, але є щось таке, що об'єднує, – каже Кетрін. – Під час Школи ми мали захопливу лекцію про українську вишиванку і навіть приміряли народний стрій. Так ось, думаю, що власне вишиванка, як і українська пісня, є чимось дуже важливим для українців у різних куточках країни. Це щось таке, що неможливо забути чи замінити чимось іншим".
Упродовж навчання на Школі Кетрін мала ще один особливий досвід. Вона жила в однієї львівської родини.
"Сім'я пані Ірини є дуже великою і я мала нагоду проводити багато часу з її дочками і внучками. Ми часто говорили про життя і роботу в Україні, – каже. – Я зрозуміла, що українці дружні та комунікабельні, але також вони дуже швидко втрачають терпіння й очікують миттєвого успіху від реформ. І ці завищені очікування часто є причиною розчарувань. Будь-які нововведення увінчуються успіхом не одразу, вони потребують досить тривалого впровадження, і українці повинні це розуміти".
Волонтерка Корпусу Миру США Кетрін Фітч приїхала в Україну у березні два роки тому. Спочатку дівчина жила в селі у Чернігівській області, вчила там українську мову. Потім переїхала до Львова і півроку жила зі своєю львівською сім'єю.
Коментарі