Папа Римський Бенедикт XVI призначив 57-річного владику Іринея (Ігоря Білика) каноніком Папської римської Патріархальної базиліки Санта Марія Маджоре. Він — перший з українських єпископів удостоєний такого високого звання.
До призначення 57-річний владика Іриней був правлячим єпископом Бучацької єпархії. До Львова приїхав на кілька днів. Зустрічаємося у Василіянському монастирі Святого Онуфрія на вул. Богдана Хмельницького. Брат-монах у чорному василіянському одязі веде до гостьової кімнати, запрошує присісти за довгим столом. Владика в темному класичному костюмі й чорній, вишитій золотими нитками священичій сорочці сідає навпроти.
Розповідає, що у Ватикані при Апостольському Престолі є уряд каноніків з 24 осіб. Їх очолює один із кардиналів Апостольської Столиці. Призначає каноніків Святіший Отець своїм Декретом, а представляє Державний Секретар Ватикану.
Каноніки беруть участь в усіх урочистих Богослужіннях, які відправляє сам Папа та в роботі Ватиканських декастерій (відділів. — "ГПУ").
— Кожна людина різного цивільного чи духовного сану молиться в своєму імені, а каноніки — в імені Вселенської Церкви, — каже владика. — Деякі з них можуть бути піднесені до гідності почесних каноніків, як король Іспанії Хуан Карлос І.
Майже всі каноніки проживають в Апостольській Столиці, у спеціально відведених для них апартаментах.
Владика Іриней зустрічався з двома папами — Іваном Павлом ІІ і Бенедиктом ХVІ. Розповідає, що це люди з різними характерами.
— Іван Павло ІІ започаткував Світові дні молоді, — веде далі владика, — за його понтифікату при Ватикані відкрили відділ спорту. Папа Бенедикт ХVІ — великий теолог і науковець. До папства був дорадником і близьким приятелем Івана Павла ІІ, очолював одну з найважливіших Ватиканських декастерій — конгрегацію Доктрини Віри.
Владика Іриней в Італії живе за українським часом?
— Я не переводжу годинника, — каже. — За українським часом жити фізично легше.
Владика два роки поглиблено студіював богослов"я в Папському Університеті "Анджелікум" у Римі. Захистив італійською мовою кандидатську дисертацію з догматичного богослов"я.
Він намагається вести спортивний спосіб життя — щодня робить ранкові вправи, пішохідні прогулянки.
— Коли є нагода, граю у великий теніс, а зимою стараюся вирватися хоч на декілька днів у гори на лижі. Фізичне навантаження і духовним особам потрібне, — усміхається.
Ми подарували нашу оселю монастирю
Ігор Білик народився в селі Княжпіль Старосамбірського району Львівської області. У десятирічному віці переїхав із батьками до сусіднього міста Добромиля.
— Батьки купили хату в гарному, майже безлюдному місці, на горі. Мамині сестри, монахині, часто запрошували до нас додому підпільних священиків, які повернулися з місць ув"язнення чи заслання. Віруючі з навколишніх сіл сходилися на нічні богослужіння. Після смерті батьків, порадившись із двома братами й сестрою, ми подарували нашу оселю монастирю Сестер Пресвятої Євхаристії. Біля неї є добрий шмат землі, майже гектар, великий сад. Монахині влаштовують там літній табір для дітей та молоді.
У Добромильській школі Ігор Білик закінчив лише вісім класів, бо не хотів вступати до комсомолу. Одержавши атестат про середню освіту у вечірній школі в селі Малехів Жовківського району, вступив на фізичний факультет Львівського державного університету. Через тісні зв"язки з греко-католицькою церквою за кілька місяців його відрахували.
— Це була трагедія, бо я прагнув учитися, — розповідає.
Тодішня політична система не дозволила закінчити навчання й на фізичному факультеті Ужгородського університету — виключили на передостанньому курсі. Хлопець потрапив під нагляд КДБ, бо вже тоді паралельно проходив студії в підпільному монастирі Отців Василіян.
— Завершити навчання допомогла армія, — усміхається владика. — Я служив у штабі восьмої армії ППО в Києві, і ночами розв"язував офіцерам, які заочно вчилися у військовій Академії, контрольні роботи. Пропонували залишитися в армії. "Получишь хорошую должность, звание, квартиру в Киеве", — казали. Я відмовився. Якось зустрів одного з офіцерів на Хрещатику: "Ну что ж ты наделал, — казав мені. — Ушел от нас, а из-за тебя столько офицеров с Академии отчислили!"
Гарна характеристика з війська допомогла продовжити навчання у Київському університеті на фізичному факультеті. Після закінчення Білика запрошували на роботу в науково-дослідний інститут у Києві, але через втручання КДБ змушений був поїхати на роботу в Кабардино-Балкарію у наукову експедицію Академії Наук України. Там пропрацював майже десять років.
1978 року був висвячений на священика, а за одинадцять років — на єпископа.
— І перший раз, і другий усе робилося таємно в хаті у Брюховичах біля Львова, там колись був підпільний монастир отців Василіян, — розповідає. — Мене висвячували три підпільні єпископи: Софрон Дмитерко ЧСВВ, Іван Семедій та Іван Маргітич. Окрім них, був лише один свідок.
3 
35413
Коментарі