На Трійцю в селі Хорлупи Ківерцівського району на Волині посеред колгоспного ставка на зарослому острові Приймацька Січ селяни відзначали День приймака.
Свято розпочалося пополудні, коли тещі закінчили доїти корів. Гостей із сусідніх сіл зустрічає захмелілий гурт 118 місцевих приймаків. Сільський війт Леонід Снігорук тримає в руках святковий прапор — рябу тещину спідницю. На ній символіка Приймацької Січі — добра теща годує з ложки зразкового зятя. На деревах розвішані гасла "Хай живуть тещі і ми біля них". Поряд при дорозі у пилюці сидить солом"яне опудало неслухняного приймака з перебинтованою головою.
— Ой, мамо, йдіть геть. Ледь не знудило, — регоче після поцілунку 39-річний Петро Ліщук і встигає увернутися від жартівливого ляпаса тещі Софії Чернацької, 59 років.
Біля козацького дуба розкидані бутафорні кості. То все, що зосталося від приймака, якого догризли теща з жінкою. Чоловіки кладуть біля кістяка гривню-другу — на вінок гіркій приймацькій долі. Зяті потайки шикуються у чергу до приймацького похмільно-реабілітаційного центру. Там господині-тещі безплатно наливають приймакам цілющу мікстуру "приймацька горілка".
— Тещі молилися за дощ у День приймака, відговарювали наших жінок пускати на очередну п"янку, — каже приймак із 35-річним стажем, організатор свята Володимир Савчук, 63 роки.
На імпровізовану сцену по черзі виходять приймаки, їхні діти й онуки. Співають пісень про приймацьку долю, про щедрих тещ і слухняних зятів. Задоволені тещі ствердно кивають головами. Їх посадили на лавках перед сценою.
День приймака закінчився в сутінках — цілуванням зятів із тещами. Потому делегація приймаків понесла пляшку "приймацької" до символічного дерев"яного хреста на узліссі за селом. Тут 1916 року росіяни збили австро-угорського льотчика. Пілот таки вижив. Кажуть, йому пощастило, бо теж був приймаком.
3 
35413
Коментарі