"Увага! З третього перону відправляється фірмовий поїзд сполученням Львів–Ворохта, — диктор Приміського вокзалу монотонним голосом проводжає у дорогу перший рейковий автобус на Львівській залізниці.
Годинник вибиває сьому ранку. Синій вагон стоїть на пероні. Обтічними обрисами автобус трохи схожий на ракету. З обох його кінців широкі вікна кабін машиністів. Із ніші під дверима висуваються дві сходинки. Заходжу в салон.
— Доброго дня! Для вас подано найкраще, — провідник Андрій Костик, 32 роки, широко всміхається. На ньому темно-синій потертий костюм і чорні наваксовані мешти. — Тут біотуалет, — завбачливо показує рукою на кабінку.
Салон на 93 сидячі місця напівпорожній. Іще 76 пасажирів помістяться поміж рядів блакитних крісел.
Сідаю біля великого вікна. Навпроти розкладають речі четверо туристів. На полицю над вікном громіздкі наплечники годі втиснути.
— Тіснувато, — крутить головою львів"янин Андрій Гнатишак, 34 роки. Зрештою кладе наплечник собі під ноги. — Що тут узимку буде творитися, коли всі з лижами їздитимуть? Та й дорого — майже 43 гривні до Яремчі.
Рейковий автобус повільно рушає. Під підлогою тихо гуде дизель. Вагон виготовили у польському місті Бидгощ, на підприємстві "PESA". Львівська залізниця заплатила за нього 1,25 млн євро.
Заходжу в кабіну машиніста. Віктор Антропов, 40 років, не зводить очей з панелі приладів. За пасажирами в салоні стежать чотири камери — машиніст усе бачить на кольорових дисплеях. Зауважую, що їдемо зі швидкістю 80 км/год.
— Можемо і 120 вдарити, по максимуму, — перехоплює мій погляд машиніст. — Але колія у Карпатах уже стара, "кривих" (поворотів малого радіуса. — "ГПУ") багато — не розженешся, — перед переїздом натискає червону кнопку гудка. — Зате машина економна — на 100 кілометрів 70 літрів солярки бере. Магістральний тепловоз "жере" втричі більше.
Повертаюся в салон. Андрій Гнатишак уже розминає ноги.
— Крісла тверді, довго не висидиш, — каже чоловік. Його супутники викладають з наплечників білий хліб, яйця, паштет, пачку майонезу, пляшки з водою. На маленькому столику харчі не поміщаються — канапки мастять на колінах. — Ходив до провідника — чаю-кави не роблять. Питаю: "Де тут курять?", а він: "Заборонено".
Автобус курсує щоденно, крім понеділка та четверга. До Ворохти зі Львова 220 км. Перша зупинка в Івано-Франківську, далі — в Яремчі й Татарові. У Ворохту потяг прибуває о 10.30. Назад повертається о п"ятій вечора. Через 3,5 години — вже у Львові.
2 
1
Коментарі