Жителі села Нижнє Солотвино Ужгородського району Закарпатської області видовбують погреби у схилах пагорбів на своїх обійстях. Скільки вже викопали — не рахували. Старожили кажуть, що за дві сотні перевалило вже давно.
"Пивниці" — так нижньосолотвинці називають свої погреби — починаються відразу за першим поворотом у селі. Вхід у підземелля розташований майже при землі. Сховки копають кайлами у молодих вапняках. У Нижньому Солотвиному живуть близько 800 осіб, кожен добрий ґазда має щонайменше два погреби. Тримають у них вина, картоплю, буряки, консервацію.
Пивниця 50-річної Любові Фешко стоїть майже під хатою. Господиня виходить на ґанок із великим ліхтарем у руці й запрошує спуститися в підземелля.
— У деяких пивницях навіть світло провели, а в нашій немає, без ліхтаря не виднося, — розповідає на стежці до пагорба. Чиркає ключем у колодці й відхиляє двері. — Тільки пригніться, бо тут дуже низько.
Вхід до погреба викладений камінням. Далі вглиб видніються глинисті стіни та стеля. Десятиметрова пивниця видовбана у формі арки. Коли саме — Фешко не знає.
— На деяких сільських погребах дата вибита, а на нашому нема. Знаю тільки, що її довбав іще прадід мого чоловіка. Але то було вже більш ніж сто років тому, — розповідає жінка. — У Нижньому Солотвиному є ще давніші погреби. Кажуть, їм по 200–250 років.
У погребі господиня тримає домашнє вино. На дерев"яних підставках стоять кілька дубових бочок і пластмасових бутлів. Жінка знімає гумовий шланг із цвяшка й кладе його в бочку. За кілька секунд наповнює по вінця 200-грамову склянку білим вином.
А як вийдуть на вулицю у спеку — відразу п"яніють
— Спробуйте! — простягає обережно. — Такого доброго білого вина не знайдете в усьому селі. Тримаємо 600 літрів. Чоловік шоферує, то не годен пити. Хіба коли гості посходяться.
Вино прохолодне, солодкаве. Трохи далі за бочками лежать ящики з пророслою картоплею та буряками. Господиня бере кілька картоплин і каже, що через тиждень повезе садити в полі.
— Пивниці копали тільки взимку — коли біля землі роботи нема, — розповідає жінка. — Із першими холодами 3–4 хлопці випивали вина й бралися за чекани. Довбали на колінах у самих сорочках на короткий рукав, бо задуха. А коли проходили 2–3 метри, ставало легше. За зиму могли викопати десятиметровий погріб. Довбати пивниці почали через скруту — грошей на спорудження льоху біля хати не було. Роблять це вручну, бо якщо технікою, то все завалюється.
Поряд із підвалом Любові Фешко розташована пивниця 58-річного Віктора Шпонтака. 30-метровий підвал він викупив у мукачівських нащадків якогось угорського графа, прізвища якого вже не пригадує. Віддав
5 тис. грн. Згодом провів у підземелля світло. Зберігає там консервацію та картоплю. Вино тримає в меншому підвалі.
— У Солотвиному є ще більші погреби, — зауважує Віктор Шпонтак. — Деякі мають до 80 метрів довжини. Є навіть такі, що мають між собою коридори, щоби можна було з одного в інший переходити. Під час Другої світової війни в таких пивницях люди ховалися, коли над селом у бік Угорщини пролітали радянські бомбардувальники.
У наш час спекотного літа чоловіки збираються в погребах на відпочинок.
— Після церкви посходяться до однієї пивниці, позношують стільці й п"ють вино, — розповідає селянка Любов Фешко. — За розмовами просиджують до вечора, доки прохолодно. А як вийдуть на вулицю у спеку — відразу п"яніють. Або ж за столом біля погреба сідають — у карти грати. Хто програє, той біжить до свого погреба по літр вина. А що то літр на чотирьох — по погару вихилили та й далі грати. І так кожної неділі!
До пивниць із вином збираються водити туристів
Середня довжина пивниць у Нижньому Солотвиному — 10 м. Температура повітря у підземеллях однакова в будь-яку пору року — 14°С тепла. За СРСР у Нижньому Солотвиному були й державні погреби, в яких зберігали різноманітні продукти. Після 1990-х років їх передали у власність селянам.
Декілька пивниць у Нижньому Солотвиному заможніші селяни викупили. За селом розташована база відпочинку "Деренівська купіль" — люди сподіваються заманити туристів у погреби на екскурсії з частуванням домашнім вином.
Пивниці тягнуться навіть уздовж річки Солотвинка та попід автодорогою. Останні поволі осипаються, тому селяни укріплюють їх камінням.
8 
35413
Коментарі