Ексклюзиви
Четвер, 12 квітня 2007 07:01

Степан Ткач навесні заробляє кіньми на городах

Автор: фото: Юлія ЛІПІЧ
  Сільський господар із села Порічне Городоцького району Львівської області Степан Ткач на своєму подвір’ї запрягає коней
Сільський господар із села Порічне Городоцького району Львівської області Степан Ткач на своєму подвір’ї запрягає коней

"Після Великодніх свят почалися наші муки, — бідкається 66-річна Катерина Гель із села Порічне Городоцького району Львівської області. Два роки тому жінка відмовилася від 27 соток поля. — Стало невигідно землю обробляти. Зори — заплати, насіння — купи, та ще напрацюйся. Пощастить, як восени вродить. Деколи менше збереш, аніж посадиш. Я тільки біля хати трохи картоплі посаджу, щоб без хімії їсти".

До Порічного зі Львова їхати 45 хвилин. Через село проходить залізниця, щогодини їздять маршрутки. Більшість селян працюють у Львові. У селі майже 200 хат. 150 господарів мають у власності по 2 га чорнозему. Частину паїв у селян орендували фермери Маркіян Бек та Богдан Дубневич. Майже третина земельних наділів заросла бур"янами.

— Земля пустує, — каже сільський господар, власник двох коней Степан Ткач, 43 роки.

Селянин із 10 років обробляє поле кіньми. Степанів батько помер, коли синові було три роки. Мати залишилася з чотирма малими дітьми. Хлопець допомагав по господарству. Коли виріс, голова колгоспу дав двох карих коней. Степан став їздовим.

— Колись у колгоспі садили картоплю, сіяли цукрові та кормові буряки, кукурудзу, гречку, льон. Останній здавали на переробний завод у Рудках, — розповідає Ткач. — Люди на своїх городах садили тільки бульбу та городину. Земельні ділянки селянам обрізали, коней не давали. Бувало, що ми вночі людські городи орали.

Степанові після розпаду колективного господарства дісталася у спадок кобила. Потім ще завів коня Лисого. Чотири місяці тому Гніда привела маленьке лошатко. На пасовисько в Порічному виганяють 41 коня. Один фірман навесні обслуговує 10–15 господарів. У селі є також два трактористи.

Кажуть, що для крупи замало сонця. Уже забули, як сіється льон

Відразу після Великодніх свят селяни почали засівати поля ярою пшеницею, ячменем, вівсом, цукровими та кормовими буряками, кукурудзою. Потім візьмуться садити картоплю та городину. Навесні польові роботи тривають два тижні. В цей період фірмани працюють від сходу сонця до пізнього вечора. За 14 днів власники коней заробляють близько 2–3 тис. грн.

На всі сільськогосподарські послуги в Порічному є свої тарифи. Вивезти один віз перегною коштує 15 грн. На десять соток роблять три ходки, тому платять 45 грн. Зорати, засіяти та заскородити 10 соток городу кіньми коштує 70 грн.

— Люди не хочуть працювати на селі, — веде далі Степан Іванович. — Щоб засіяти десять арів озимої пшениці, треба заплатити 120 гривень. Щоб змолотити — 130 гривень. Із того господар отримує 300 кілограмів зерна. На базарі це зерно можна купити за триста гривень. А якщо ціле літо дощить?

Не всі селяни розраховуються з орачами грішми. Дехто відпрацьовує на полях, допомагає по господарству. Степан каже, що половині своїх клієнтів обробляє городи безплатно.

У Порічному майже не садять помідорів. Перестали сіяти гречку. Кажуть, що для крупи замало сонця. Уже забули, як сіється льон. Маку дозволено вирощувати лише 300 головок. Три останні роки на порічненських городах хазяйнували наркомани. Тому цього року мак не сіятимуть.

— Ранньою пшеницею можна кури годувати, — каже Ткач. — Але її майже не сію. Надають перевагу ячменю та вівсу — хороший корм для курей, свиней, коней і кролів.

Останнім часом на городах почали частіше сіяти цукрові буряки. Цей бізнес у Порічному вважають прибутковим. Восени буряки здають на приймальні пункти в Комарно чи Городок. Із селянами відразу розраховуються цукром.

Торік деякі господарі засіяли великі площі червоних столових буряків. Згодом розвозили по їдальнях. Значну кількість столових буряків закупив Великолюбінський санаторій.

— Не садять помідорів та не сіють гречки, бо не родиться, — каже на прощання Степан Ткач. — Та все в нас родиться, тільки робити не хочуть. А для чого? Щоб потім викидати? Раніше селом машини їздили — картоплю, яблука купували. Дещо на кавуни обмінювали. А тепер до нас ніхто не їде. До Львова завезти — треба машину найняти. Бензин дико дорогий, невигідно. Із села нині не виживеш.

Iз гектара буряків 5 тисяч гривень прибутку

У селах Городоцького району Львівської області стало вигідно вирощувати цукрові буряки. Затрати на гектар поля порівняно невеликі. Оранка трактором обходиться в 400 грн. На гектар землі йде 5 кг насіння, яке коштує 125 грн. Землю перед посівом слід добре поралувати. Буряки люблять пухкий ґрунт. Ралування кіньми коштує 200 грн. Коли буряки сходять, землю удобрюють. Міндобрива коштують 900 грн.
Якщо влітку сонячна погода, з гектара поля можна зібрати 400 центнерів цукрових буряків. Щоб довезти урожай до приймального пункту, доведеться заплатити 400 грн. Загальна сума затрат становить майже 2 тис. грн.
За 400 центнерів буряків господар отримує 2 т цукру. Це 7 тис. гривень.

Зараз ви читаєте новину «Степан Ткач навесні заробляє кіньми на городах». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1547
Голосування Хто нині найкращий футбольний тренер світу?
  • 1) Хосеп Гвардіола
  • 2) Юрген Клопп
  • 3) Максиміліано Аллегрі
  • 4) Дієго Сімеоне
  • 5) Дідьє Дешам
Переглянути
Погода