Асфальтний завод у Львові збудували за кілометр від стадіону, який незабаром обладнають для проведення матчів континентальної першості з футболу. У департаменті Львівської міської ради "Євро-2012" про ситуацію із заводом-сусідом нічого не знають. Хоча комунальне підприємство, на території якого хочуть виробляти тисячу тонн асфальту за добу, перебуває у віданні міських властей. У департаменті просять репортера "ГПУ" надіслати документи про цей завод.
— Та на такій ділянці значно краще побудувати готель для гостей футбольного чемпіонату, — припускає керівник департаменту Олег Засадний, 42 роки.
Проти сусідства протестують і жителі будинків, розташованих неподалік. Вікна 9-поверхівки на вулиці Стрийській, 99 виходять на промислову зону із гаражним кооперативом, напівзруйнованими теплицями та комунальним підприємством "Лінійна шляхово-експлуатаційна дільниця" Франківського району. На території останньої асфальтовий завод. До виробництва від житлових будівель — кількасот метрів. Близько сьомої вечора жителі ближчих багатоповерхівок зібралися на дитячому майданчику.
До людей легковиком під"їжджає 40-річний Руслан Гуменюк, директор товариства "Разом", якому належить установка для виробництва бітуму.
— Ми маємо угоду на реконструкцію асфальтового виробництва, — намагається порозумітися з мешканцями підприємець. — Завод іще нічого не виробляє, а старий асфальтовий тут 30 років стоїть, пилюка сиплеться на голови — і ви не проти. Наше виробництво екологічніше, у двічі безпечніше...
— Вы нам на уши лапшу не вешайте! — викрикує білявка з дитиною. — Был один завод, а теперь — новый! Скоро совсем дышать будет нечем! Вы сами где живете? Возле ДСК на Стрыйской? Вот и ставьте у себя под носом ваш завод!
Останні десять років установка відпрацювала в Польщі
Слів директора не чути через гамір невдоволених мешканців. Людям стало відомо, що новий завод вироблятиме 1 тис. т асфальту на добу — в 25 раз більше за старий. За годину повз будинки проїжджатиме до 100 машин.
Віра Гнатик, 60 років, живе в будинку N99. Із чотирма онуками жінка гуляє в межах кварталу.
— Нам тут дихати нічим: з одного боку — бетономішалка, з другого — електричні дроти високовольтної лінії, літаки в аеропорт сідають, із третього — на танковому заводі гармати б"ють, аж вікна здригаються, — розповідає пенсіонерка. — Ще як асфальтовий завод пустять, то тут сильний рух буде, машини одна за другою літатимуть.
— Діти, кричіть "Ганьба!" тому дядькові! — невисока жіночка починає диригувати школярам. — "Гань-ба! Гань-ба!".
— Останні десять років установка німецького виробництва працювала під містом Лодзь у Польщі, — каже директор заводу Руслан Гуменюк. — У січні її перевезли до України. Подивіться на інші вісім асфальтових заводів у Львові — всі вони небо закопчують, та жодного не закрили.
Жителі вул. Стрийської вважають, що найкраще місце для будівництва асфальтного заводу — за 10–20 км від Львова. Це підприємство має бути сучасним, потужним і виробляти достатню кількість асфальту. Інші заводи вони пропонують закрити. Згідно із санітарними нормами, асфальтний завод належить до І класу небезпеки, захисна зона до житлової забудови має складати 1 тис. м. Люди не розуміють, чому завод, якого намагаються позбутися країни ЄС, з"явився в Україні.
10 жовтня із Державної санепідеміологічної служби Міністерства охорони здоров"я на адресу головного санітарного лікаря Львівської області надійшов висновок експертизи.
— Цим документом санітарно-епідеміологічна служба погодилася з обґрунтуванням зменшення до 400 метрів санітарно-захисної зони дільниці. Товариство "Разом" готується виробляти асфальтобетон у промисловій зоні на вулиці Стрийській, 193, — каже заступник головного санітарного лікаря Львівської області Микола Урбанович. — Юридично все чітко. Та чому не будувати асфальтові заводи за межами міста?
4 
35413
Коментарі