У п"ятницю понад 300 осіб прийшли на Скнилівське летовище у Львові вшанувати пам"ять 77 загиблих під час спортивно-авіаційного свята 27 липня 2002 року.

Керівників області та міста на екуменічній панахиді не було. Мер Андрій Садовий того дня був у відрядженні — відвідував столицю. Голова Львівської облради Мирослав Сеник іще на початку місяця виїхав у закордонну відпустку, а губернатор Петро Олійник сидів у президії обласного парламенту — на позачерговій сесії депутати слухали ліквідаторів залізничної аварії потяга з жовтим фосфором біля Ожидова Буського району. Замість перших чиновників на летовище поїхали заступники.

— Та хіба у влади зараз до нас справа, — голова громадської організації "Скнилівська трагедія" Стефан Козак, 58 років, малослівний.

Після молебну довга процесія з хоругвами рушила від каплиці до Сегмента пам"яті на місці падіння винищувача. Попереду несуть щойно освячений образ Миколи Чудотворця. Під покровом святого львівський художник Микола Солтис написав портрети 70 загиблих у катастрофі. Іще сім з"являться там згодом.

— Родичі загиблих іще не вирішили. Як людини не стає, то запам"ятовуємо її світлий образ. Але на іконі не вільно писати усміхнених, радісних ликів, хіба сумирні, — пояснює Стефан Козак.

На годиннику за чверть перша — саме в цей час сталася авіакатастрофа.

— Подивіться на небо, бачите — навколо сонця з"явився білий вінок, — показує пальцем сивий чоловік.

Біля сегмента родичі загиблих виклали пам"ятними таблицями 11 довгих променів. У небо злітають 77 білих кульок. Люди на землі кілька хвилин голосно ридають. Більшість із них львів"яни. Сергій Сеник, 45 років, приїхав із Тернополя із синами — 9-річним Романом і 17-річним Костянтином. Чоловік втратив на Скнилові 12-річного сина Ярослава та дружину Наталію. Після незалежного розслідування причин та умов, які призвели до падіння літака, досліджував техніку пілотування та дії пілотів.

— Дуже болить, коли згадую цей день, — каже тернополянин. — Але більший біль від того, що після Скнилівської трагедії ніхто не зробив належних висновків. Суд покарав пілотів, а головні винуватці катастрофи досі на волі, декому навіть підвищення по службі дали.

За втрачену дружину та сина держава виплатила Сергієві 80 тис. грн компенсації. Психологічної підтримки ні йому, ні дітям не надавали.

— Видали хіба брошурку з порадами, як поводитися у стресових ситуаціях — та й уся поміч, — зітхає чоловік. — З управління соціального захисту тричі дзвонили, пропонували відправити дітей на відпочинок та оздоровлення. Щоразу погоджувався, але путівок досі не отримав.

×