Начальник управління охорони здоров'я Львівщини 48-річний Сергій Федоренко в січні написав заяву на звільнення. В області говорять, він хотів викорінити корупцію з медицини, але не витримав тиску з боку вищого керівництва. Після розмови з губернатором усе ж залишився на посаді. Насправді ж Федоренко хотів піти, бо хворіє. Він другий тиждень лежить у хірургічному відділенні обласної клінічної лікарні.
У понеділок ввечері погоджується на розмову. Його палата єдина на поверсі з пластиковими дверима. Звідти виходять троє чоловіків у костюмах.
— Це депутати. Є справи, які не можуть чекати мого одужання, — усміхається. Із жовтня Федоренко є депутатом облради від Партії регіонів. — У мене хронічне захворювання. Хотів повернутися на попередню посаду головного лікаря інфекційної лікарні, було б менше навантаження і більше часу. Але обговорили проблеми області з губернатором, і я відкликав заяву.
Федоренко одягнений у білий спортивний костюм. На руці пластир після крапельниці. Говорить тихо, повільно. Видно, що втомлений. Не хоче говорити про хворобу. У палаті — два ліжка, телевізор, мікрохвильова піч, електрочайник, кондиціонер, диван із журнальним столиком. На ньому багато документів.
— Ото щойно підраховували, скільки грошей припадає на одного пацієнта Львівщини, — гортає папери. — Усього на медицину області виділили півмільярда гривень. Більша частина з них іде на зарплату медикам, потреби лікарень. На пацієнта виходить приблизно 15–20 гривень на добу на ліки, 10 — на харчування. Дещо більші цифри розраховані на ветеранів війни. За моїм проханням до них віднесли і ветеранів УПА та інших визвольних змагань. Кожен район розпоряджається коштами сам, тому цифри можуть коригуватися.
Кажуть, у Мостиському районі на харчування одного пацієнта виділяють 4 гривні.
— Справа в тому, що кожен керівник лікарні має бути не тільки медиком, а й хорошим менеджером. Повинен шукати вихід із ситуації. Моя позиція — залучати бізнесменів. Коли я очолював інфекційну лікарню, ми виходили на закордонні благодійні організації. Вони надали нам постіль гуманітарною допомогою. Зараз провели нараду з фермерами. Хтось дає картоплю, одна пекарня погодилася постачати хліб для лікарні.
Торік за сприяння Фонду Ріната Ахметова для обласного онкологічного центру придбали комп'ютерний томограф за 12 мільйонів гривень. В Україні таких усього два — є ще в Києві. Апарат дає можливість прицільно визначити локалізацію пухлини і в це місце призначити відповідну дозу опромінення.
Звертаюся до місцевих бізнесменів підтримувати такі ініціативи. Вони ж теж хворіють. Але виїжджають на лікування за кордон і не бачать наших проблем. Є й такі, що відгукуються. Придбали сепаратор крові для дитячої спеціалізованої лікарні на Дністровській вартістю 400 тисяч гривень.
— Отакі палати, — показує на приміщення, — сьогодні є в кожному відділенні та в кожній лікарні. — Перебування тут має бути безкоштовним. Їх теж роблять меценати. Цю облаштував будівельник, якого кілька разів тут оперували. Бо зводити церкви — теж добра справа. Але як не буде здорового населення, храми спорожніють.
Сільські фельдшерсько-акушерські пункти будуть укрупнювати?
— Не плануємо поки що. Із 2011 року фінансування ФАПів передано в компетенцію райрад. Досі їх забезпечували з бюджетів сільської ради. На медпункт припадало 200 гривень на рік. Які ліки можна купити за ці гроші? Це ж було знущанням над людьми і персоналом.
У нас є дві показові амбулаторії сімейного типу — у селах Зубра і Давидів Пустомитівського району. Туди придбали апарати для електрокардіологічних досліджень, аналізу крові, сечі, біохімії, УВЧ, електрофорезу, стоматології. У Давидові є машина "швидкої" і житло для завідувача амбулаторії. Цього року плануємо їх підключити до програми телемедицини. Сільські пацієнти в режимі онлайн зможуть отримати консультації обласних спеціалістів. Мрію, щоб так було в кожному селі, навіть гірського району.
Чим може похвалитися обласна медицина?
— Пацієнти, які потребують операції на серці, тепер не мусять їхати в Польщу чи до Києва. Ми придбали кілька сучасних апаратів у кардіологічний центр. Охматдит має змогу на високому рівні оперувати черевну порожнину. Понад 100 медиків області торік побували на навчанні за кордоном. У дорогих приватних закладах працюють не зарубіжні чи київські фахівці, а місцеві спеціалісти і викладачі медичного університету. Львівським регіональним онкологічним центром користуються жителі інших областей.
За вашими дверима люди лежать на ліжках просто в коридорі. Не вистачає місць у палатах?
— Я сьогодні цікавився цим питанням. Виявилося, що протягом останнього тижня ця установа була ургентною по Львову. Усіх хворих з апендицитами, гострими запаленнями привозили сюди. Ще в одній палаті проводять капітальний ремонт.
Які скарги найчастіше чуєте від пацієнтів?
— Не можуть швидко потрапити на прийом до обласного спеціаліста. Є черга. А робочий день хірурга 7 годин, 4–5 із них він проводить в операційній. На людське спілкування лишаються 2 години. А на огляд хворого треба 20–30 хвилин. Я прошу обласних спеціалістів приймати людей і у вихідні. У суботу проводять комп'ютерне обстеження в діагностичному центрі.
Скаржаться на нетактовне ставлення медиків до пацієнтів, на побори. Я цього не приховую. Позитивом є те, що ми про це відверто говоримо. Прошу пацієнтів звертатися в головне управління та в правоохоронні органи. Або дзвонити за номерами: 260 19 18 із 9.00 до 18.00 або 276 45 92 цілодобово. Людина має показати свою громадянську позицію. І якщо вона не хоче, щоб в її державі брали хабарі, має відверто проти цього виступати. Бо управління не може біля кожного лікаря поставити міліціонера.
За які послуги варто платити?
— В установах на госпрозрахунковій основі можуть бути платні послуги. Це лабораторні дослідження, променева діагностика, стоматологія. Якщо апарат УЗД придбаний за державні кошти і розміщений у державній установі, така діагностика має проводитися безоплатно. Якщо медичний працівник придбав апарат за власні кошти і платить за оренду площі в закладі, то послуга може бути платною. Але має бути сертифікат, ліцензія, прейскурант цін. В обласній лікарні всі обстеження проводять безкоштовно.
Скільки ви вже витратили на лікування?
— Частина препаратів залишилася з минулого разу, коли лежав у лікарні. Частину купляю у звичайних аптеках, в яких маю картку постійного клієнта. Обрав цю лікарню, бо довіряю їй. Тут мене оперували вперше 2004 року, згодом вдруге і втретє.
3 
1
Коментарі