"М'ясники замість телятини конятину підсовують"

 

— Кожної неділі на кухні стою до другої години. Варю червоний борщ, ліплю вареники з картоплею. Завтра до мене в гості донька з онуком прийдуть, треба якогось смаколика зготувати. Мабуть, нафарширую рибу. Онукові винограду куплю, — львів'янка 55-річна Олександра Швидко кладе 200-гривневу купюру до шкіряного гаманця. У суботу йдемо разом скуповуватися на Галицький ринок. Він у центрі Львова, ціни там вищі,  ніж на інших базарах. Господиня каже, треба добре торгуватися.

— Мені на борщ треба півкіла телятини, — говорить Олександра Петрівна. Ходить між рядами, прицінюється.

— Пані, беріть отой кусочок. Дивіться, який гарний, — закликає продавщиця в засмальцьованому фартуху. На стіл відкладає чебурек, який щойно їла. За 1 кг телячої полядвиці просить 70 грн.

— По м'ясо взагалі-то добре ходити на Привокзальний, — пояснює господиня. — Людям із сіл до нього найближче. Можна знайти домашню телятину чи свининку. На Шуварі в основному продають польське м'ясо — таке, як у супермаркетах. Треба дивитися на колір, щоби не було синє. М'ясники інколи замість телятини конятину підсувають.

Щипцями бере шматок. Обдивляється, нюхає.

— Ви щось задорого ціните. Давайте за 60, — торгується.

— Пані, майте совість. Де ви такі ціни бачите? Маєте молоду телятинку. Знаєте, скільки я за місце плачу? То ж центр. Не буду ж тут дурно стояти, — говорить продавщиця. Спускає ціну до 65 грн.

— Зважте півкіло.

— Я думала, ви все заберете, тому й так торгуєтеся, — зважує шматок на 750 г. — Менший врізати не можу. Хто мені ту решту купить?

— Треба було в мене купляти, — озивається сусідка по ряду. — Я би вам і дешевше дала, і краще наважила.

— Свєтка, коли ти вже перестанеш свинею бути? — кричить торговка. — Тільки б підгадити. Не дивуюся, що тебе з Приміського вигнали.

Олександра Петрівна йде до рибного відділу. Вибирає середню щуку. У продавщиці впізнає свою сусідку по сходовому майданчику.

— Ти ж раніше у хлібному магазині працювала, — дивується.

— Скоротили мене, — відповідає 48-річна Ірина Костянтинівна. — На базарі важко працювати. У магазині ніхто не торгується, а тут ходять попрошайки: дайте дешевше, упустіть пару копійок. Я тепер пристосувалася, — переходить на шепіт. — Більше води до риби підливаю. Коли замерзне, стає важчою. Ваги у нас механічні, на 50-100 грамів підкручуємо. До ціни 50 копійок добавляю. Якщо хтось просить опустити, їх же скидаю. Я рибу купую в магазині на Привокзальному. Там вона завжди свіжа. Тут тобі не рекомендую брати.

Ідемо до яток із овочами і фруктами.

— Завжди дивлюся, що хто продає. Якщо бабця тримає трошки картопельки, трошки морковки, бурячка, значить, овочі з її городу. Якщо продають гуртом, значить, перекупщики. Нічого про свій товар сказати не можуть.

Капуста на базарі по 2 грн. За 1 кг картоплі просять 1,6-1,7 грн. Швидко підходить до торговки у барвистій хустці. Просить скинути ціну.

— Хіба вас то врятує? — дивується та. — А для мене кожна копійка дорога. Ту бульбочку треба виростити, коні заплатити. Живу за 40 кілометрів від Львова. Електричкою на базар везу, — на ручних вагах зважує кілограм картоплі. Бере 1,5 грн.

— Оцет, олію та томатну пасту маю вдома, — переглядає список продуктів. — Ще залишилося часник купити. Ого, аж по 30 гривень! На інших базарах за 25 можна знайти. Візьму одну головку. На борщ вистачить.

Ідемо у другу частину ринку. Там розклали молоко у 1,5— та 2-літрових пластикових пляшках. Сметана у скляних банках, сир — в одноразових пакетах.

— Останній раз за півлітру сметани платила десятку. А тут по 12.  Оця непогана, в міру густа та жовта, — зазначає Олександра Швидко. — Може, за 10 гривень дасте?

— 11,50, — відказує продавщиця. — Міські думають, молоко у студні набираємо. Не хочете — не беріть.

— Я за 11 віддам. На маршрутку запізнююся, — говорить інша. Її сметана менш густа.

Господиня із сумки витягає порожню банку з кришкою. Обмінює на ту, що зі сметаною. Лічить гроші.

— Сьогодні витратила 70 гривень 50 копійок. Та продуктів вистачить на два баняки борщу, — всміхається. — Сторгувала 7 гривень. Якби пішла на Привокзальний, зекономила би ще зо 5 гривень. По рибу та виноград туди сходжу.

×