Лучанка Ольга Бонк, 29 років, чотири роки працює в приватній автомайстерні. Спеціалізується на тонуванні авто, поліруванні автозапчастин. Іноді виконує шумоізоляцію. Хобі Ольги — мотоцикли. Вона товаришує з байкерами місцевого клубу "Вестерн байкерс МС", їздить на байкерські зльоти й має чоловіче прізвисько — Олівер.
— Недавно впала, — каже Бонк. — Невдало підрізали мене на київській трасі, машину трохи покоцали. Пам"ятаю тільки — падаю, мене ще раз підкидає, чую ніби крізь туман: "Де Олівер?". А я лежу на "зустрічці". Добре, хоч ніхто не їхав. Мене підняли, відвели вбік, ніг-рук не відчуваю. Струс мозку тоді отримала, несильний, правда. Спробувала ногою трасу — просто лід!
Ольга постійно ходить у шкіряних штанях, шкіряній куртці з 30-ма нашивками з різних байкерських зльотів. У лівому вусі має чотири сережки, на лівій руці татуювання — сарматський символ. Носить шкіряні плетені браслети, залізні персні.
За освітою Ольга хореограф, закінчила Луцьке культурно-просвітницьке училище. Батьки гадали, що донька одумається. Мати наполягала, щоб виходила заміж і народжувала дітей. Ольга не хоче.
— О, та мені з хлопцем важко познайомитися! — усміхається мотоциклістка. — Тільки скажу, що мотоциклами захоплююся — змиваються! Одні слабаки навколо.
— Плануєш мати сім"ю?
— Мій майбутній чоловік має поважати моє захоплення. Часом дивишся на схід чи захід сонця і думаєш: от би розповісти про цю красу коханій людині! Дорога — вона насправді дуже поєднує. Хочеш пізнати людину — поїдь із нею кудись.
Бонк була в кожній області України. На байкерські зльоти виїздить ранньою весною і повертається до Луцька восени.
— Я люблю швидкість 80–100 кілометрів. Це мало. Але дорогою хочеться насолодитися, розгледіти краєвиди, людей, прочитати якісь цікаві й смішні назви на дороговказах.
Ольга не має друзів серед дівчат.
3 
1
Коментарі