Ексклюзиви
Четвер, 19 квітня 2007 07:03

Михайло Ферцович застрелив свого троюрідного брата

Автор: фото з родинного архіву Смолінчуків
  Степан Смолінчук зі своєю учителькою на останній лінійці випускників 2005 року
Степан Смолінчук зі своєю учителькою на останній лінійці випускників 2005 року

Завершився суд у справі 26-річного Михайла Ферцовича, який 25 червня минулого року вистрелив із батькової рушниці в ногу 18-річному Степану Смолінчукові. Це сталося на березі ставка неподалік села Середкевичі Яворівського району Львівської області. Через два дні хлопця поховали. А студента юрфаку Львівського університету Ферцовича Яворівський районний суд засудив до п"яти років тюрми з півторарічним іспитовим терміном на волі.

Михайло Ферцович і Степан Смолінчук — троюрідні брати. У Середкевичах жили по сусідству.

— І що то між ними могло статися? — дивується голова Середкевичівської сільради Іван Шміло, 48 років. — Хлопці змалку товаришували. Ніхто ніколи не чув, щоби вони конфліктували. А тут поскандалили — і до стрілянини дійшло.

25 червня у Середкевичівській середній школі був випускний вечір. Молодь зібралася під школою.

— Стьопа тоді ввечері як пішов із дому, так і не повернувся, — згадує події 48-річна Марія Смолінчук. Мати хлопця стоїть на подвір"ї у чорній хустині. — Подзвонив сестрі Наталці по мобільному і сказав, що ночувати не прийде, у свого друга Олега залишиться. А на другий день я його біля магазину зустріла. Спитала, чого додому не йде. А він засміявся і сказав, що ще встигне прийти. Та усмішка так і стоїть перед очима.

26 червня хлопці зібралися в сільському магазині. Спочатку випила пива. Очевидці кажуть, що на столику перед ними стояла пляшка горілки. Продавці стверджують, що оковитої не продавали.

— Я в ту неділю була на зміні, — розповідає продавець магазину Надія Токар, 24 роки. — Стьопа із Мішою взяли по пиву і сіли за столик. Я не чула, щоби вони сварилися. Бачила лише, як надворі обіймалися. Так і на суді казала.

У магазині Смолінчук почав лаятися, обізвав нецензурним словом дружину Ферцовича. Михайло сказав, щоби Степан забрав свої слова назад. Парубок відмовився. Брати розійшлися: Смолінчук пішов із товаришами на ставок, а Ферцович подався додому. Там узяв батькову мисливську гладкоствольну рушницю і рушив за  Степаном. Той саме викупався і лежав на березі. Ферцович пригрозив йому рушницею. Смолінчук спробував відібрати зброю у брата. Прогримів постріл. Куля влучила Степанові у праве стегно. Ферцович пішов додому, а Смолінчук залишився на березі стікати кров"ю. Його друзі побігли шукати машину по селу, щоби відвезти пораненого.

На війні відразу надавали медичну допомогу

— Увечері Стьопу машиною привезли на подвір"я, — розповідає матір загиблого. — Він не міг і слова сказати. Спочатку подумали, що його машина збила, а він на ногу показав. Зняли штани, а там діра навиліт. З ноги — кров і м"ясо.

Уночі Степана у шоковому стані відвезли до Новояворівської районної лікарні. Там у реанімаційному відділенні він помер від втрати крові. На його похорон зійшлося майже все село.

Михайла Ферцовича затримали. Поки він перебував у Львівському слідчому ізоляторі, його 20-річна дружина Оксана із 2-річним сином Назаром перебралася жити до своїх батьків. У той час із заробітків з Італії повернулася Михайлова мама, 45-річна Наталія Ферцович.

Справу розглядав Яворівський районний суд.

— Судове засідання відкладали п"ять разів, — говорить Іван Шміло. — Але нещодавно суд нарешті завершився. Михайлові дали умовно. Зараз він перебрався жити до Львова. До Середкевич після того випадку не приїжджав. Напевно, соромно. Та й люди судять. А ту рушницю його батькові повернули. У нього документи на право володіння нею є.

Михайло уникає зустрічі із родичами Смолінчука.

— Мені все рівно, скільки йому дали, — каже Степанова матір. — Бог високо, бачить далеко. Але ж можна було прийти, вибачитися, пояснити причини. Я досі не знаю, що між ними сталося. А він ще й жертву із себе корчить. Та й узагалі, до смерті мого сина не по-людськи поставилися. Міліціонери забрали його речі.

Із Ферцовичем не вдалося поговорити. У його львівській квартирі дверей ніхто не відчинив. На телефонні дзвінки також не відповідають. Теща Марія Білиць відмовилася згадувати про цей випадок. Каже, що не хоче ворушити минуле.

На суді були друзі Степана.

— Та його мама з Італії приїхала — от і вирок такий, — обурюється Степанів однокласник. — Я не назвуся, бо не хочу мати проблеми із Ферцовичем. Недавно бачив його у Львові — такий діловий ішов!

У залі Яворівського районного суду лунали різні версії про причини Михайлового вчинку. Одна з них — Смолінчук привселюдно повідомив Ферцовичу, що мав статеві стосунки із його дружиною.

— Але це неправда! — пояснює суддя Яворівського суду Богдан Тесля. — Просто слідчий прокуратури не знав, як назвати грубу лайку, якою Смолінчук звернувся до Ферцовича. От він і написав небилицю. Справжньою причиною була суперечка. Суд визнав це вбивством із необережності. Міра покарання для Ферцовича вирішувалася у дорадчій кімнаті. У судді ніхто не питає, чому такий вирок. Краще запитайте лікарів, чому Смолінчук помер. На війні губили ноги, але виживали.

Головний лікар Новояворівської райлікарні Григорій Мороз, 51 рік, на такий докір судді образився.

— Коли хлопця привезли до нас, із моменту травми минуло п"ять годин, — каже він. — Урятувати його не можна було, бо в організмі пішли незворотні зміни. На війні відразу надавали медичну допомогу, а тут дозволили стільки часу стікати кров"ю.

Зараз ви читаєте новину «Михайло Ферцович застрелив свого троюрідного брата». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 5297
Голосування Чому я не голосуватиму за Юлію Тимошенко на президентських виборах у 2019 році?
  • Вона вже була у владі і показала всі свої можливості
  • Країні треба президент іншої якості
  • На жодних виборах не голосував ні за неї, ні за партію "Батьківщина"
  • Ще не визначився з кандидатом
  • Голосуватиму за Тимошенко
Переглянути
Погода