Пенсіонер Віктор Коваль уже четвертий рік продає лікарські трави на Краківському ринку у Львові. З великої синьої сумки у клітинку викладає пакетик за пакетиком. Справа — маленькі упаковки по 25 грамів, зліва — великі по 100.
— Тут змішані різні трави, — показує. — Коштує пакетик 10 гривень. До кінця дня все розбирають, особливо ті, хто лікується в Іванки. Не чули про неї? Та її в області знають усі. Вона вже стільки людей травами вилікувала. Але до неї тяжко потрапити. Тепер за прийом бере не 50 гривень, а 70. А ще такі суміші часто передають заробітчанам за кордон: до Італії, Польщі, Німеччини. Там таких цілющих рослин немає.
Уміння збирати трави пан Віктор перейняв від матері. Вона займалася рослинами понад 30 років.
— Як був малий, мама завжди мене брала в поле, — згадує чоловік. — Показувала, що і як рвати. Так і навчився. Тепер шукаю зілля по лісах, городах. Потім сушу його на горищі — маю у Жовкві невеликий особняк. Це мій основний заробіток. Щоправда, не дуже стабільний. Як добре піде, то за день 100 гривень маю.
Каже, що найважче заготовляти волошку. Раніше її шукали на колгоспних полях серед пшениці. Тепер нишпорять по сусідських городах.
— Як піду зранку о шостій... — затягує пан Віктор. — Дивлюся: на чужому городі волошка синіє, бігом туди. Прошу, аби пустили.
25 грамів сушеної волошки коштує 10 гривень. Найдешевші трави — материнка, безсмертник, нагідки — по дві. Продавець зізнається, що продавати на базарі набагато вигідніше, аніж здавати трави у заготівельні пункти.
— Та скільки у нас тих заготконтор залишилося? Чотири-п"ять, а платять усюди однаково — від гривні до десятки за кілограм.
У Добромильській заготзбутбазі Старосамбірської райспоживспілки найбільше приймають суху липу та бузину — по 8 грн/кг.
— Копійки, а робота тяжка, — каже працівниця заготбази 52-річна Марія Будзар. — Тому з кожним роком маємо все менше збирачів. У 90-х роках люди молилися на кожну копійку. Тоді за рік можна було заготовити до 10 тонн зілля, а нині заледве одну назбируємо. Пенсіонери не хочуть мучитися біля якоїсь трави. Хіба як хто пасе худобу, то насмикає кілограм-другий липи чи ще там чогось Підвищувати ціни нам не вигідно. Великі фірми приймають від нас усього на кілька копійок дорожче, а ще й податок треба заплатити.
Не вигідно Ковалеві продавати своє зілля й великому підприємству. На львівській фірмі "Едель" менше 100 кг рослин ніхто не здає. Влітку сюди приїжджають великі вантажівки, підвозять тонни сушеного зілля. Звідси трава йде до аптек і на виробництво фіточаїв.
Рідко отримуємо ромашку — люди не вміють збирати її
— Будь-чого не приймаємо. Рослина має бути якісна — добре підсушена, чиста. Проводимо радіологічний аналіз, — пояснює комерційний директор фірми "Едель" 24-річний Сергій Палащук.
Довкола у здоровенних мішках на триповерхових металевих стелажах лежить майже 5 т сушених лікарських рослин. На бузину, подорожник, липу, березові бруньки, кропиву, корінь кульбаби завжди є попит. А от звіробій цього року заготівельникам не потрібен — фармацевтичні фірми не замовляли.
Чоловік розв"язує лантух.
— Це кора крушини. Вчора привезли, — запускає руку в хрустку сировину. — Бачите, ламається — добре висушена. І товщина відповідає нормі — один-два міліметри, — перебирає пальцями. — А найдорожчі у нас квіти. Он там нагорі лежать, — показує на другий поверх.
За сушений цвіт липи, волошки й бузини в "Еделі" дають по 20–25 грн/кг.
— Дуже рідко отримуємо ромашку — люди не вміють збирати, плутають лікарську рослину з її підвидами. Не приймаємо також дурману, конвалії... Це небезпечні квіти і для іншої трави, і для самої людини. Як заснеш на галявині з конваліями, то можеш і не прокинутися. Вона сильно на серце діє — заспокоює раз і назавжди.
Сергій Палащук каже, що найчастіше постачальниками зілля є жителі гірських сіл.
— У Західному регіоні трави чистіші, аніж будь-де в Україні. У нас менше підприємств, та й радіація не перевищує норми. Самі ж львів"яни заготовляти рослини не поспішають — ніде сушити, та й ліньки.
2 
1
Коментарі
3