"У 1980-х роках львівська книжкова фабрика "Атлас" розпочала будівництво житлового будинку на вул. Садівнича. Заклали фундамент і припинили будівництво. У той час на фабриці працювала моя мати Михальнюк М. Г. Її загальний стаж роботи — 38 років, вона віддала фабриці більшу частину свого життя та своєю сумлінною працею заслужила почесне звання "Ветеран праці".
Фабрика "Атлас" передала будівництво житлового будинку іншим організаціям, а за залитий фундамент фабриці виділили всього шість квартир. 2000 року здали в експлуатацію будинок. У контрольному списку від 30 січня 2001-го працівників "Атласу", що стояли в черзі на житло, Михальнюк М. Г. була під N1. Її у чергу записали ще в грудні 1970-го.
27 квітня 2001 року мама померла. Згідно зі ст. 29 Житлового Кодексу України за сім"єю залишається право перебувати у черзі. 2003-го право на житло переоформили на чоловіка покійної. Але організація та профком ВАТ ЛКФ "Атлас" порушила Житловий Кодекс України та незаконно вилучила його зі списку черговиків. Ми звернулися до Личаківського райсуду, який відновив батька у черзі. Апеляційний суд у Львівській області підтвердив законність наших прав. У вересні 2005 року на спільному засіданні профкому та адміністрації "Атласу" батька поновили у черзі. Після цього на фабриці почали творитися незрозумілі для нас події. "Атлас" подав касаційну скаргу у Верховний суд України. Не чекаючи рішення, 2006 року розподілили всі квартири. Ми знову подали позов у Личаківський райсуд. У процесі розгляду справи "Атлас" подав неправдивий список черговиків. Суддя підтвердив фальсифікацію документа і першочерговість батька в списку. Та керівництво "Атласу" й надалі нас ігнорує. Вони зневажають пам"ять покійної матері.
Ми, сім"я з п"яти чоловік, продовжуємо жити у двокімнатній квартирі площею 26,5 кв. м. Коли нарешті запанує справедливість?
Сім"я Михальнюків, жителі м. Львова
2 
35413
Коментарі