На подвір'ї Радехівської центральної районної лікарні чергують два автомобілі швидкої допомоги. Їх термін експлуатації минув.
— Це звичайні УАЗи, 1999 та 2000 років випуску. Такі машини добрі для нашого бездоріжжя. Та ними можна їздити до восьми років, — каже головний лікар Радехівської лікарні Іван Іщак, 46 років. — У цьому бюджеті райрада заклала гроші на нове авто. Куплятимемо автомобіль за 73 тисячі гривень.
Ще дві "швидкі" працюють в Лопатинській лікарні цього району.
— Чотири машини на район — це мало. За міжнародними стандартами, карета швидкої допомоги повинна приїхати до хворого за 6 хвилин, — веде далі Іщак. — А в нас діаметр обслуговування для однієї "швидкої" — 40 кілометрів. Щоб відповідати європейським нормам, треба, щоб на територію району було хоча б шість стаціонарних пунктів "швидкої". Добре вже те, що з медикаментами нема проблем.
У радехівському відділенні швидкої допомоги працюють 4 водії. Чергуються змінами по 12 годин. На день "швидкій" виділяють 20 літрів бензину. На 100 км цей УАЗик використовує 18.
— Старенька вже машина. Поржавіла, — показує на низ автівки 50-річний водій Василь Дмитрук. Працює шофером майже 20 років. Чоловік відкриває двері, запрошує поглянути всередину. На східцях лежить дерев'яна дощечка. — Вони теж прогнили. Та й саме авто занадто жорстке для перевезення хворих. Із бензином уже немає проблем. Якщо потрібно, то заправляємо ще. Складніше із мастилом і запчастинами.
— Не практична машина, — долучається до розмови фельдшер відділення швидкої допомоги Андрій Єнджієвський, 40 років. — Немає найелементарнішого — закріпленого штатива, щоб підвісити крапельниці. Часто доводиться рідним хворого тримати їх у руках. Щоб прикріпити щось, клеїмо пластирями. Люди жартують: якщо хворого довезли — жити буде.
Буський район теж обслуговують 4 автомобілі швидкої допомоги. Два в районному центрі і по одному в селищах Красне та Олесько.
— У нас є старенька, але надійна "тойота", але є і УАЗик. Його частіше використовуємо взимку, коли села снігом замітає, — каже головний лікар Буської районної лікарні 64-річний Зеновій Курій. — Скарг від людей із приводу невиїзду "швидких" нема. Трохи гірше із часом доїзду. У районі є село Гутисько-Тур'янське, туди швидше, аніж за 40 хвилин, не заїдеш. Але то стоять на заваді погані дороги.
Радіус обслуговування — 30 кілометрів. Щоночі в середньому вісім викликів "швидких" лише в Буську.
— Проблем із ліками нема. У кожного фельдшера бригади є уніфікований чемоданчик. Там усі необхідні речі для надання першої допомоги, — стверджує Курій.
До 2012 року уряд планує купити кожному районному відділенню один реанімобіль.
— У Львівській області є 59 відділень швидкої допомоги. Одна бригада обслуговує 10 тисяч населення. Сучасний реанімобіль повної комплектації коштує 500–700 тисяч гривень. Таких у Львівській області є з десяток, — розповідає головний лікар Львівського обласного центру медицини катастроф Богдан Єльяшевський. — Усі сучасні автомобілі в основному у Львові. Правда, є один у Стрию.
Відповідно до міжнародних стандартів, автомобіль повинен бути укомплектований 250 предметами:
— Там чітко прописано, що має мати "швидка", починаючи із ліхтаря і закінчуючи апаратом для реанімації. — У нас в районі забезпечені лише найнеобхіднішим.
Виклик медиків фірми "Богдан" коштує 530 гривень
Медичний приватний центр "Богдан" працює у Львові 10 років. Дві швидких допомоги чергують у центрі Львова на просп.Чорновола, 2. Номер виклику — 056.
— Це два сучасні "мерседеси". Їм більш як 5 років, але для них — це не вік, — каже директор швидкої допомоги "Богдан" Ігор Діжак, 54 роки. — Працюємо не лише у Львові, а й по Україні. В окремих надзвичайних випадках залучаємо авіацію. На виклик їдуть спеціалісти із повним медикаментозним забезпеченням.
Виклик "швидкої" коштує 530 гривень. Медична евакуація хворого по місту — 260 гривень.
— Дорожче вартує зняття алкогольної інтоксикації — 750 гривень, — наголошує Діжак.
2 
1
Коментарі