Із настанням морозів на головному залізничному вокзалі у Львові значно побільшало пасажирів. Люди заходять у зали очікування, аби погрітися. У понеділок о 18.00 на вулиці -22°С.

— Нету, где яблоку упасть. Давай возле окна станем, — говорить Лідія, 32 роки, до доньки 7-річної Аліни. Вони чекають потяг "Львів-Київ" у безкоштовному залі очікування. Тут тепло, працює телевізор. Усі сидячі місця зайняті.

На вхідних дверях зали напис: "Вхід для пасажирів із залізничними квитками". Заходить брудний чоловік у лахміттях. Біля вікна звільняється місце. Швидко туди сідає. Від нього неприємно пахне. Люди із сусідніх крісел піднімаються. Між рядами ходять працівники транспортної міліції. Бездомного не чіпають.

— Тепер безхатченків на вокзалі значно поменшало. Для них у містах поставили палатки, створили притулки. Якщо бачимо, що якісь бомжі вирішили заночувати, просимо покинути залу очікування. Вони, як правило, сідають у будь-яку нічну електричку та їздять туди-назад, — розповідає працівник лінійного відділу на станції "Львів" Сергій, 25 років.

— Є в нас тут один постійний пасажир, — підходить напарник 25-річний Богдан. — Такий старенький дідусь. Каже, що йому на вокзалі краще спиться, ніж удома. Він від родичів терпить — вони його періодично виганяють. Бомж — не бомж, а голови нема де притулити.

У туалеті — і то півтори гривні треба заплатити, хоча всюди по гривні

На вокзалі є три буфети. Ціни значно вищі, ніж у місті. Яблука — по 10 грн, апельсини та мандарини — по 22 грн/кг.

— За тепло треба платити, — усміхається 65-річна Катерина Віслова. Жінка чекає на приміську маршрутку "Львів–Комарно". Вона відправляється з восьмої автостанції поряд із терміналом. — До відправлення залишилося півгодини. На вулиці холодно, думаю зайду, хоч ноги зігрію. Заходжу в один зал, а до мене працівниця каже: одна година перебування — 3 гривні. Я ж вивіски "Зал очікування підвищеного комфорту" не побачила. У туалеті — і то півтори гривні треба заплатити, хоча всюди по гривні. А про ліки, газети, продукти взагалі мовчу. У кав"ярню навіть не заходжу.

У невеликому кафе поряд із тиром людно, до барної стійки годі пройти. Для збереження тепла двері обклали целофаном.

— Зачиняйте двері! — гукає до відвідувачів офіціант. — Через холод від клієнтів відбою нема. Тільки в нас можна по-людськи зігрітися.

×