У листопаді 49-річній Дарії Чепі із села Піски Бродівського району Львівської області президент України Віктор Ющенко присвоїв звання "Мати-героїня". Фінансової підтримки мати 15 дітей не отримала.
Родина Чепів живе в цегляній мурованій хаті. На подвір"ї стоїть стара чорна "волга". Її зібрав найстарший син Степан, 29 років.
— Ви проходьте, — запрошує 24-річна донька господарів Оксана. Вона живе з батьками, допомагає виховувати молодших братів та сестер. Сьогодні вдома з 2-річною донечкою Даринкою та сестрою Христинкою, бо мати поїхала до Львова.
На подвір"ї порається найстарший син Чепів. Степан не одружений, їздить на заробітки до Польщі та Росії.
— Нещодавно повернувся з Карелії, — розповідає Оксана. — Там його обдурили — півроку пропрацював, а грошей не заплатили.
28-річний Андрій, 26-річна Мирослава, Галина, 25 років, та Ольга, 22 роки, мають власні сім"ї, живуть окремо.
20-річна Люба у Львові працює офіціанткою в ресторані "Пузата хата". Аня, 18 років, навчається на першому курсі Львівської академії ветеринарної медицини. За навчання платить рибгосп "Броди".
16-річний Василь, 15-річна Марія, Надія, 14 років, Лілія, 13 років, 8-річна Вероніка та 7-річний Володя ходять до школи. Христинку, якій лише три роки, виховує Оксана. У Пісках немає дитсадка.
Батько Степан Павлович, 53 роки, працює охоронцем в рибгоспі "Броди" на 500–700 грн. Мати — десять років на пенсії, разом із доплатою за дві медалі та два ордени має близько 700 грн. Також родина отримує державну допомогу на неповнолітніх дітей — 240 грн. У Чепів є корова, двоє телят і город.
Після присвоєння звання "Мати-героїня" Дарія не отримала державної допомоги.
— Ми на їжі намагаємося трохи економити, — каже Оксана Чепа. — Варимо картоплю, із власного борошна печемо хліб. Цього літа 70 соток цукровим буряком засіяли, за нього отримали дванадцять мішків цукру. Торік гречку сіяли.
Чепи годують бичків. Коли потрібно відгуляти весілля або придбати нові меблі, батьки продають їх.
— За своє життя я не пам"ятаю, аби хтось нам давав допомогу, — веде далі Оксана. — Тому не завжди на все вистачає. От взяти Миросю. Вийшла заміж, народила дитину, а жити немає де. Винаймає у Львові квартиру, бо в батьківській хаті всі не помістимося.
У Пісках є лише молодша школа. Потім потрібно їздити в Липинівську до сусіднього села.
— Дітей туди автобус возить, — говорить Степан Павлович. — Але, буває, не встигнуть і в хаті сидять. Чи заслабне котра, нема чим до лікаря завезти. Машина стара, не завжди їздить. Нам би бус здався, але про то й не думаємо, перше треба за газ заплатити.
Нову хату Чепи опалюють дровами, бо заборгували за газ 900 грн. Субсидій та пільг сім"я не має. Торік благодійні фонди відмовили їй в гуманітарній допомозі, бо батьки не надали довідок про прибутки старших дітей.
— Часто з американської діаспори одна українка Оля пересилає подарунки, — розповідає Оксана Чепа. — А якщо тут, в Україні, з"явиться якийсь спонсор, то замість вісьми подарунків три-чотири привезе, і не знаєш, як їх між дітьми поділити. А від держави ми лише під час Ожидівської аварії по пляшці мінеральної води безкоштовно отримали.
8 
35413
Коментарі