Михайло Тимо, 50 років, — головний агроном господарства "Агро-Лан", найпотужнішого в Мостиському районі Львівської області. Він переконаний, фермерська справа буде вигідною, якщо в неї вкласти великі кошти.
— Обробляємо до 1000 гектарів землі в селах Мостиського та Самбірського районів, — розповідає Михайло Тимо. — Наступного року посівну площу збільшимо ще на 500 гектарів. Уже підписані договори з пайовиками. Вирощуємо в основному зернові культури — пшеницю, жито, овес, ячмінь, гречку. Садимо багато кукурудзи, картоплі й ріпаку, бо це гарні попередники.
Яку культуру вирощувати найвигідніше?
— Усю групу зернових, а найбільше — пшеницю. Її легко збувати — з поля завозимо збіжжя в ангари, а звідти одразу забирають переробники. Більшу частину врожаю продаємо фірмі "Гал-Агро" на хлібобулочні вироби. Забезпечуємо пшеницею весь район.
Скільки грошей затрачаєте на 1 га землі?
— Років три тому на кожен гектар зернових затрачали 1600–1800 гривень. Тепер — 2300. Купуємо елітні сорти насіння. Дотримуємося комплексу робіт, щоб досягти збалансованості мікро- і макроелементів, фосфору, азоту й калію. Грошей на інтенсивну технологію не жалкуємо, бо вона дає можливість заробити удвічі більше. Цього року середня врожайність пшениці у нас становила 52 центнери з гектара, "Миронівська" дала по 70 центнерів. І кукурудза вродила так, що наші комбайни "Джон-Дір" не могли повністю її вимолочувати. З кожного гектара ми по 100 центнерів зібрали.
Фермери, які скаржаться на вирощування зернових, не хочуть вкладати в землю стільки, скільки вона потребує.
Держава відшкодовує затрати селу?
— Аграрник залишився наодинці з проблемами. Якщо вродить урожай і селянин сам помізкує, як його реалізувати, — матиме зиск, а ні — то пропаде. Відшкодування державою затрат фермера — мізерне. Тонну міндобрива купуємо за 1200 гривень, а повертають нам менше 200. Щоправда, при купівлі техніки відшкодовують 30 відсотків її вартості. Але за умови, що трактор — новий і на нього є всі документи. Аграрникам часто вигідніше купити вживану техніку.
Керівники фермерських господарств скаржаться, що їм бракує кваліфікованих робітників.
— У навколишніх селах і справді немає молодих спеціалістів, комбайнери приїжджають із інших районів. У місцевих профтехучилищах хлопці трактора в очі не бачили. У бібліотеках навіть потрібних книжок нема. Вони приходять, гайки закрутити не вміють.
Селяни віддають вам в оренду паї. Самим обробляти невигідно?
— Невигідно, бо за все треба платити — за оранку, посів, збір. Ще й податки — на рік за кожен гектар 100 гривень треба дати. Треба думати, де те збіжжя подіти. Людям простіше віддати землю в оренду, а собі залишити невелику ділянку, щоб мати запас овочів для себе та на годівлю птиці й худоби. Вирощувати тварин на продаж теж невигідно — доступу до ринків селяни не мають, а продавати м"ясо перекупникам — збитково.
Як розраховуєтеся з пайовиками?
— Збіжжям і послугами — оремо, молотимо їхні ділянки. На рік натурою платимо півтора відсотка від оціночної вартості землі — приблизно 150 грн за гектар. У навколишніх селах гектар землі оцінюють у 8–9 тисяч гривень.
2 
1
Коментарі