Четвер, 17 січня 2008 17:01

У помешканні Володимира Тищенка лише одне вікно

Автор: фото: Наталія РУБЕЙ
  Родина Тищенків у власному помешканні в Корюківці. Зліва направо: Володимир Тищенко, невістка Аня тримає на руках онука Сашка, син Костя, донька Настя, дружина Алла
Родина Тищенків у власному помешканні в Корюківці. Зліва направо: Володимир Тищенко, невістка Аня тримає на руках онука Сашка, син Костя, донька Настя, дружина Алла

Чорнобилець Володимир Тищенко, 40 років, з райцентру Корюківка на Чернігівщині сімнадцять років чекає від держави квартиру. Сім"я живе в гуртожитку місцевої райспоживспілки по вул. Дудко.

1985 року Тищенка призвали до армії. Служив у Львові. Через рік відправили до Чорнобиля.

— Ми обслуговували Червоноградський залізничний батальйон, — згадує Володимир Іванович. — Із 16 травня по 21 липня 1986-го працював хіміком-розвідником. Направлялися в зону на 10 діб, а пробули 70. Нікому було нас замінити. Щонайменш потрійну дозу опромінення отримали.

Після армії повернувся до Корюківки, одружився. Спочатку оселилися у батьків чоловіка. У трикімнатній квартирі мешкали батьки, Володимир із жінкою Аллою і його брат із дружиною. Коли 90-го народився син Костя, Тищенки вийняли хатку, більше схожу на хижу.

— Донька Настуня народилась, жити не було де, — розповідає Алла Тищенко, 41 рік. Запрошує оглянути їхні "хороми". — Отож у 1995 році дали мені від роботи цю кімнату в гуртожитку. Свого опалення не було. Загальна кочегарка на вісім сімей. 15 градусів — найвища температура, до якої вдавалося натопити. Пелюшок ніде було сушити, батареї холодні. Діти хворіли.

Пізніше Тищенки вибили півстіни між двома коридорами — вийшла маленька зала і дві невеликі спаленьки. Таке "планування" і дотепер.

— У нашій квартирі одне вікно. У залі, — показує Володимир.

Одну спальню, де вмістилося лише ліжко і письмовий стіл, займає Настя, 12 років. Другу — 18-річний Костя із дружиною Анею, 17 років. П"ять місяців тому в них народився син Олександр. Алла з чоловіком сплять у залі. Власними силами добудували кухню, спорудили маленьку грубку, над якою сушать речі.

— Дрова сам заготовляю, рубаю, складаю у дворі, — говорить чоловік. Підкидає полінця. — Коли топимо, намагаємося і їсти зварити. Газ у нас балонний, треба економити.

На грубі щодня гріють двовідерну каструлю води: помитися, випрати. Душової у гуртожитку немає. Туалет надворі. Воду возять бідонами з колодязя за 400 м від дому.

— Поряд із гуртожитком є колодязь, — розповідає корюківчанин. — Та воду з нього не можна пити. Навколо болотиста місцевість. І в колодязі — болото, і на смак, і на запах. А треба їсти приготувати, помитися, дитинку покупати, речі попрати. По 3–4 бідони на день тягаю тачкою чи саночками.

І в колодязі — болото, і на смак, і на запах

Настя показує фото і плакати, які привезла з оздоровлення в Італії. Дівчинка їздила туди тричі. Жила в родині Рити і Фернандо Карзарелла. У них власна поліграфічна фабрика.

— Настя для італійців як рідна. Телефонують, вітають зі святами, — додає Алла. — Сказали, що в гості до нас збираються. Соромно приймати отут.

Голова родини не працює, має статус інваліда. Після Чорнобиля у нього ішемічна хвороба серця, спазм судин головного мозку, гіпертонія. Часто непритомніє, мучать постійні головні болі. З 28 лютого 1991 року ліквідатор стоїть у черзі на житло.

За 21 рік у Корюківському районі квартири отримали лише троє ліквідаторів. Черги чекають 9 учасників ліквідації, 9 переселенців та 12 інвалідів ЧАЕС.

У кабінеті голови чернігівської обласної організації "Союз Чорнобиль України" Анатолія Лігуна, 65 років, висить вишита ікона "Чорнобильський Спас". Її зробила евакуйована з Прип"яті жінка.

— 2005 року придбали 17 квартир для чорнобильців, 2006-го — десять, 2007-го — жодної, — розповідає з обуренням Анатолій Михайлович.

Фактично житлом забезпечувалися лише інваліди. Для другої категорії — ліквідатори, переселенці, ті, що проживають на забруднених територіях, — нічого не купувалося.

— Київ централізовано купує житло чорнобильцям, — продовжує Лігун. — У вересні викупили недобудований будинок у селищі Куликівка. Там для чорнобильців заплановано 55 квартир. Хто захоче перебиратися туди? Поясню: якщо раніше по черзі чорнобильцю треба було купувати квартиру в Чернігові, її купували. Тепер надійшла черга — або погоджуйся на Куликівку, або відмовляйся. Звичайно, будуть такі, що поїдуть. Та на що ж купувати житло в Куликівці, якщо його в Чернігові вдосталь? Тут же і спеціалізований медичний центр для чорнобильців працює.

За словами голови, обласна організація написала листи президентові, уряду та Верховній Раді з проханням відмінити централізоване забезпечення.

— Усі чорнобильські програми мають фінансуватися через обласні адміністрації. Ми краще знаємо свої проблеми. Така ж історія була цього року з оздоровленням. Путівки прийшли централізовано. Наші діти з четвертої зони мали їхати відпочивати в Житомирську область, де теж четверта зона. А місцеві санаторії стояли напівпорожні.

Зараз ви читаєте новину «У помешканні Володимира Тищенка лише одне вікно». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 24265
Голосування Підтримуєте введення біометричного контролю на кордоні з РФ?
  • Підтримую. Тепер потрібно заборонити українцям їздити в Росію
  • Ні, нічого не дасть крім черг на кордоні
  • Потрібно вводити візовий режим
  • Краще заборонити росіянам в'їзд в Україну
  • Це нічого не дасть. Злочинці з РФ все рівно знаходитимуть способи потрапити в Україну
  • Досить повністю припинити транспортне сполучення з РФ
  • Сумнівне рішення. Такий контроль ще більше провокуватиме Росію. Можливе загострення на Сході
Переглянути
Погода