Олександр Пічушкін, який вбив 49 людей, за власним визнанням, не виконав і третини свого кривавого плану.
Коли б не випадковий арешт, список жертв бітцевського маніяка складався б з 164 прізвищ. На цій цифрі душогуб збирався "піти на відпочинок". Принаймні, описуючи свою "кар"єру" найкривавішого вбивці сучасності, що не відбулася, Пічушкін називав саме це число.
В Інституті соціальної і судової психіатрії імені Сербського Пічушкін провів 1,5 місяця, давши лікарям досконально вивчити свою психіку. Якраз в цей період бітцевський маніяк зізнався, що збирався вбити 64 людини - по кількості кліток на шахівниці. Одного разу на питання, чим би зайнявся Пічушкін, заповнивши їх, він відповів:
- Є слов"янська шахівниця, на ній 100 кліток. Ось заповнивши і її, я б зав"язав - продовжувати вже не було б сенсу.
За словами фахівця, що тісно спілкувався з маніяком під час слідства, Пічушкін вірив в потойбічне життя. Душогуб вважав, що, коли він перейде в світ інший, навколо нього з"явиться нове суспільство. Суспільство, що складається з його жертв, які будуть рівні між собою.
- Йому було все одно - той світ або цей, - говорить джерело. - Лише б світ, в якому він знаходився, приділяв йому належну увагу. Він навіть вбивав заради цього. Хоча слово "вбивство" Пічушкін не любив, називаючи смерть "переходом в інший вимір".
Грізний бітцевський маніяк на ділі виявився не таким витонченим психологом, яким його вважали спочатку. Більше того, Пічушкін з"явився перед фахівцями як людина обмежена і нецікава.
- У нього мислення розбещеної 14-річної дитини, - продовжує джерело. - Маніяк зізнається у всіх своїх злочинах, але він не усвідомлює, наскільки це антилюдяно і протиприродно. Спочатку ним хотіли займатися високі чини з Мінюсту. Але потім зрозуміли, що Олександр того не вартий. Він до цих пір вважає, що оперативники, які увірвалися в його квартиру, насправді увірвалися в його життя і порушили її спокійну течію. Все, що він робить, він вважає унікальним і неповторним. Він рідко до кого прислухається і мало хто є для нього авторитетом. Він смакував своє ім"я і дуже любив людей з ім"ям Олександр. Називав їх тільки повним ім"ям, рідко Санею. Пічушкін навіть писав вірші, намагаючись підігріти інтерес до себе.
Лікарі впевнені, що одну з найважливіших ролей у формуванні психіки бітцевського маніяка зіграла його улюблена книга "Людина-невидимка". Герой Уеллса вразив Пічушкіна своєю невловимістю і необмеженими можливостями.
- Він божеволіє від радості, що про нього говорять мільйони людей, - розповідає джерело. - Маніяк вважає це свого роду досягненням всього свого життя. Він все ще грає в цю гру - "хто кого", тоді як звичайні вбивці на даному етапі слідства вже робляться розсудливим. Пічушкін проживає своє життя, неначе проглядає фільм, - йому весь час цікаво, чим все закінчиться.
Прочитавши книгу про Чикатило, душогуб розірвав її в клапті, дійшовши до коментарів про те, що ростовський різник був самим кровожерним маніяком. Пічушкін свято вірив, що тільки він - найпідступніший вбивця і що його заберуть на дослідження. Там бітцевський маніяк мріяв передати привіт Андрію Чикатило - він вважав, що його знаменитий "колега" живий до цих пір.
На суді Пічушкін уникає нелюбимого слова "вбивство". Відповідаючи на питання обвинувачення, адвокатів і рідних своїх жертв, він вживає вирази "до зникнення" і "після зникнення".
До речі, в СІЗО про Олександра відгукуються як про виключно тихого арештанта. Сидячи за залізними дверима, бітцевський маніяк готує своє слово суду присяжних. Про що воно, не знають навіть адвокати, пише Твой День.
3 
79692
Коментарі