Ексклюзиви
Середа, 01 серпня 2018 10:20

Мовний закон звільнив від українізації чиновників із Росії

Мовний закон звільнив від українізації чиновників із Росії
Микола Скрипник наклав на себе руки після провалу "українізації". Фото: ar25.org

1 серпня 1923 року вийшов декрет Раднаркому УССР "Про заходи рівноправності мов і про допомогу розвиткові української мови". Документ зобов'язував запроваджувати українську мову на всіх щаблях державного управління. Працівники партійних і радянських установ мусили оволодіти нею.

Державних чиновників - радянських службовців - навчали української, щоб обманути українське селянство, яке з недовірою та ненавистю ставилося до радянської влади.

Однак декрет наражався на опір з боку "червоного чиновництва" й апаратників Компартії. Відтак, чиновників із Росії звільнили від вивчення української мови, всупереч прийнятому декрету, пише видання "Полтавщина".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Краще бути зґвалтованою, ніж українізованою" - вистава "Мина Мазайло"

Щоб привернути на свій бік українське селянство, компартійний контингент обернули на формально український. Це сталося завдяки масовим наборам до партії. Чиновники ж так і не українізувалися. Правляча верхівка нехтувала нею ж затвердженими нормами. До владних установ вимагалося звертатися письмово - українською, але усі службовці могли демонстративно спілкуватися виключно російською мовою. Чиновники, котрі відряджалися до України з Росії, від українізації звільнялися. Заплановані перевірки знання української мови партапаратом багато разів відкладалися і, зрештою, проведені не були.

У самому ЦК КПУ українців було не більше чверті. А керівниками ЦК із санкції Москви обиралися тільки неукраїнці. Так, у період від смерті Леніна в 1924 році до смерті Сталіна в 1953-му генсеками ЦК КПУ по черзі були: німець Еммануїл Квірінг, єврей Лазар Каганович, поляк Станіслав Косіор, росіянин Микита Хрущов, знову Каганович, ще раз Хрущов, росіянин Леонід Мельников, і тільки з 4 червня 1953 року - українець Олексій Кириченко.

Українська інтелігенція швидко збагнула оманливий характер радянської політики "українізації". Іван Огієнко (митрополит Іларіон) схарактеризував позицію української інтелігенції так: "хочемо творити свою українську інтелігенцію, і хочемо бачити її скрізь - не хочемо навчати москалів української мови, щоб вони керували нами".
Широкий розмах українізації настрашив Москву. Наприкінці 1920-х процес українізації практично припинився. Так сталася трагедія "розстріляного відродження" - ті, хто, з точки зору центру, відстоював "помилкові погляди", були піддані жорстоким переслідуванням, а окремі керівники України були оголошені "ворогами народу" й знищені.

1923 року Микола Скрипник став наркомом освіти, коли почалася українізація.

Під його керівництвом українізували пресу, початкову й середнью шкільну освіту, викладання у вузах.

У 1932 році Миколу Скрипника призначили відповідальним за хлібозаготівлі у Дніпропетровській області. Це означало, що він мав стати організатором Голодомору. Скрипник відмовився і його почали цькувати. Звільнили з посади наркома освіти. 7 липня 1933-го Микола Олексійович Скрипник застрелився у власному кабінеті.

Зараз ви читаєте новину «Мовний закон звільнив від українізації чиновників із Росії». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода