Одним зі способів жіночої емансипації попередніх століть були заняття наукою – вони не лише давали фінансову незалежність, але й можливість самореалізації. Саме тому жінки в українському мовознавчому середовищі середини XX століття не були рідкістю. Обрала цей шлях для себе і мовознавець-славіст Лукія Гумецька.
18 січня 1901 року в селі Лівча на Ряшівщині (нині Жешувське воєводство, Польща), в українській родині народилася Лукія, названа так на честь батька. Здібна дівчина добре вчилася, тож не дивно, що її прийняли до Інституту французької мови та літератури в місті Тур, який і закінчила у 1928-му. А 1929-го отримала диплом і Львівського університету.
Гумецька починала як педагог, працювала, зокрема в одній з найстаріших українських шкіл Львова, заснованій ще за часів Австрії. Нині це школа № 34 імені Маркіяна Шашкевича (на фото). У 1962 році стала професором.
Лукія Гумецька - одна з перших почала вивчати витоки українських імен і прізвищ від староукраїнської мови. Наприклад, прізвище "Коломієць", на думку Гумецької, могло означати як жителя Коломиї, так і робітника, який добував кам'яну сіль.
Ґрунтовні дослідження мови врешті вилились у "Словник староукраїнської мови XIV–XV століть". Це був словник нового типу, створений на базі близько тисячі пам'яток старослов'янської мови, написаних у діловому стилі. Побудований за принципом тезауруса (тематичного словника), він представляв практично усю тогочасну звертальну лексику та лексику власних назв. Інновацією цього словника була подача усіх графічних і фонетичних варіантів кожного слова, граматичних форм, значень, відтінків, мовних фактів із теориторій, де поширене слово. Це дослідження коштувало Гумецькій 20 років життя, і недарма за нього 1980 року професорка отримала премію імені Івана Франка.
Лукія Гумецька - одна з перших почала вивчати витоки українських імен і прізвищ від староукраїнської мови.
Лукія Гумецька також була творцем польсько-українського словника, підручника з польської мови для середньої школи, цілого спектру праць з української мови, серед яких "Словник української мови XVI – першої пол. XVII ст" та "Народні форми хрещених імен в українській мові ХIV—XV ст.". Вона також досліджувала зв'язки української з білоруською та литовською мовами давнього періоду.
Як пригадує доктор філологічних наук Олександра Сербенська, яка знала Лукію Лукіянівну, Гумецька не була одружена, своє життя цілком присвятила науці. Безкомпромісний, вольовий, мужній характер давав їй змогу почуватися в чоловічому науковому середовищі "своєю". Олександра Сербенська навіть жартома називає Гумецьку "великим мужчиною".
Померла Лукія Гумецька 24 січня 1988 року. Похована на Личаківському кладовищі у Львові.
2 
1
Коментарі
5