Німецький лінгвіст 18 століття Карл Фрідріх Абель стверджував, що фінноруси, яких тоді на наших землях називали московитами, а тепер - росіянами, переймаючи слов'янську мову, не сприйняли слов'янського способу мислення, а стали надавати інших відтінків слов'яноруським словам. Звукове оформлення слів у багатьох випадках позалишалося майже без змін.
Недавно я власними вухами почув, як виглядає сказане мовознавцем у побуті.
На курорт у Миргород приїхали відпочивати дві дами десь із Підмосков'я. А так як приїхали перед Новим роком, то вирішили прогулятися у центр міста. На центральній площі у цей час готувалися до проведення театралізованого дійства "Подорож у новорічну казку".
Стоять ці жіночки серед глядачів, а ведуча в мікрофон попросила дітей трохи відійти вбік, щоб був гарний прохід для гостей свята. І хтось із люду відгукнувся на те її звернення:
"Чого вона лає, хай би стояли, їм же цікаво, вони ж на прихід Діда Мороза, на подарунки чекають".
Москвички зміст розмови вловили, але одного слова не зрозуміли: "Разве она лает? Почему лает?".
Я спочатку не второпав, у чому суть питання, але потім таки дійшло. Дійсно, в українській мові слово "лає" означає і "сварить", а в російській його вживають тільки стосовно собаки.
Те ж саме стосується багатьох інших слів.
Українське "лихий" – це злий, поганий, у росіян "лихой" – сміливий, бравий; українське "дитина" народ-сусід вимовляє "дєтіна" і означає в них воно здорового чоловіка; українське "вродливий" і російське "уродливий" теж показовий приклад.
"Дотуліть до наведеної низки слів по літері "я" - і отримаєте "руські-є" слова,пише автор: добра, зла, велика, мала, весела, печальна, мудра, дурна, стара, молода... Виявляється, більшість прикметників жіночого роду в російській мові створені із самодостатніх староукраїнських.
"Зайвість, пародійність прийому яскраво підкреслюють "яя" в словах, де "я" вже присутнє в слові українською мовою: "давня-я", "крайня-я", "синя-я", - писав Сергій Коваль.
1 
1
Коментарі
962