На старий Новий рік вулицями ходять "цигани"

На старий Новий рік вулицями села Червона Гребля Чечельницького району Вінниччини ходять "цигани" — так тут називають гурти ряджених. У новорічному маскараді беруть участь лише неодружені хлопці. Маски-шапки готують із літа.

— Плетуть такі капелюхи стовбураті, щоб лице закривали, — каже 59-річний Євген Горохівський. — Тоді вирізають очі, ніс, рот. Із кукурудзиння роблять зуби, з буряка — ніс. Лєнтами, пір'ям прикрашають. Як на голову натягають, є що носити, — сміється.

Збираються хлопці 13 січня по обіді. Одягаються Маланкою, Березою, а також Дідом, Бабою і їхніми Синками. Їх може бути 10 і більше.

— Дід і Баба вивертають кожухи і так одягаються, — розповідає Любов Горохівська, 57 років. — А Маланка і Береза — теж хлопці — прибираються, як дівчата чи жінки. Хустки закутують, підмальовують очі, губи. Тільки Маланка носить кужіль на палиці, а Береза — дзвіночок. Як дзвонить у нього — треба виносити гроші, гостинці, пригощати щедрівників. Синки теж вивертають кожухи, маски одягають. Дід і Баба — то хлопці постарше, моцні мають бути. А Синки — то мала молодьож — уже з 12 років можуть йти у "цигани". Всіх, кого вони зустрінуть на дорозі — чи то пішки, чи то на машині, — перепиняють і просять: "Позолоти ручку". Як не дати їм нічого, то можуть і машину побити. А Баба підганяє Синків канчуками. Хто "циган" зачіпає, тоже добре получає.

— Канчуки роблять із палиць і панчіх, — пояснює Євген Горохівський. — У панчоху запихають тряпки, зав'язують, тоді мочать у воді, ті тряпки замерзають — стають як камінь. Як комусь вліплять — добре чутно.

— Якщо на перехресті зустрічаються "цигани" з двох вулиць, то починають боротись, а то й битись, — додає директор місцевої школи Руслан Соколов, 28 років. — Як комусь по ногах перепадає тими канчуками, то три дні болять. Бо як по плечах, то в кожусі не дуже чути.

Під вечір "цигани" починають ходити від хати до хати і щедрувати. Так триває до першої-другої ночі. В кількох хатах хлопці залишаються до ранку.

— Перепочивають трохи, і з восьмої ранку дощедровують у тих хатах, що залишились, і посівають заодно, — говорить 35-річна Віра Кірюшкіна. — А вже ближче до обіду в центр села сходяться всі — від малого до старого. Спочатку Синки починають змагатися, хто сильніший. Обирають журі — судить їх. Моєму синові 15, але ще не пускаю в "цигани". Боюсь, щоб старші не трусонули добряче. Хай іще підросте.

Між собою по черзі борються Синки з кожної вулиці. Потім — Дід із Дідом, Баба з Бабою. Коли визначать найсильнішого, п'ють могорич.

— Переможця обязатєльно гуракають — на "ура" піднімають догори, — каже Євген Горохівський. — Тоді з пляцу, де боролися, розходяться по домам празнувати. А на пляці як снігу немає, то трава є — все одно боротися можна. Вже скільки років там хлопці боки один одному мнуть. Але тільки нежонаті. Женився — все, більше не "циган".

×