Знесення пам'ятника Леніну в Києві - це очищення Києва від того, що його ганьбило, говорить історик Дмитро Малаковв коментарі Gazeta.ua.
"Це пам'ятник особі, ідеї якої не виправдалися ніде в світі. Особі, яка ніколи не була в Києві. Особі, за ідею якої загинули мільйони людей, по всьому світі в ХХ сторічі. Це є негативною пам'яттю.
Історик називає місце внизу бульвару Шевченка проклятим.
"Під час нацистської окупації на ліхтарях там були шибениці. Окупанти на них вішали карних злочинців. Восени 1943-го, коли повернулася радянська влада, НКВД теж на тих ліхтарях вішало людей. Щоб затерти спогади про прокляте місце, в 1946 році збудовано цей пам'ятник Леніну. Фігура запозичена з виставки 1938-го в Нью-Йорку. Їх було два примірники. Один із них тривалий час стояв у Москві в Кремлівському палаці з'їздів", - розповідає історик.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Через Леніна хотіли знести Бессарабку
У пам'яткоохоронному аспекті важливими є різні пам'ятники - але, на думку Дмитра Малакова, до певної межі. Негативним особам ніде в світі пам'ятники не залишаються, нагадує він.
"Київ позбувся пам'ятника Косіору, Чубарю, Петровському. Ми ж не ставимо пам'ятники Столипіну, Олександру, решті царів. До речі, їх змела лютнева революція - а не більшовицька. На черзі є ще один пам'ятник радянської доби, який абсолютно не потрібний - Мануїльському. Це особа, яку вже навіть із підручників історії викинули.
Досі Леніна не зняли, бо Київрада ніколи не наважувалася знищувати пам'ять про радянську добу. Всі пропозиції, які вносила Комісія з перейменувань і пам'ятних знаків, про повернення історичних назв і позбуття назв радянської доби, Київрада не погоджувала. Навіть рішення першого президента про знищення радянських пам'яток також не було виконане".
Те що пам'ятник Леніну зняли в такий спосіб і час, історик вважає, виглядає провокативно - щоб кинути виклик Майдану: "От мовляв які ви варвари, знищуєте пам'ятки історії". Але це абсолютно правильне, історично вивірене явище - наголошує він. На думку Дмитра Малакова, на цьому місці треба звести меморіал на згадку про жертв тоталітарних режимів.
Пам'ятники епохи тоталітаризму рідко коли ліквідують законним шляхом, зауважує і сторик Володимир В'ятрович.
"Здебільшого це стається стихійно, в революційний час, - пише він на сторінці у Facebook. - Так було у 1989-1990-ті у Східній Європі та в Західній Україні. Тому не слід драматизувати падіння Леніна у Києві. Гадаю, що більшість згодна з тим, що у столиці європейської держави не повинно бути місця таким пам'ятникам. Звичайно, влада може використати цю подію собі на користь. Більш того, вже використовує - ЗМІ і соціальні медіа пишуть не про масштабну акцію протесту (одну з найбільших в історії України), а про знесення вождя. Гарячі дискусії за чи проти розколюють протестантів. Тому пропоную не підігрувати владі і не роздмухувати дискусії, яка зараз не має бути головною. Падіння Леніна ще не є символом, ані нашої перемоги, ані поразки".
Коментарі
13