Історичну справжність Короля Артура не доведено, але історики продовжують шукати його прототипи, а також реальні історичні події, на яких могли бути засновані й міфи легенди про нього. У новій книзі "Світи Артура" Гай Голсалл критикує такі спроби, називаючи їх "псевдо-історіями" про те, ким же насправді був Артур. Автор дає власний історичний огляд світу Артура - Британії кінця 4-початку 6 століття, а також піднімає більш глобальну проблему професійного підходу до минулого: історики, незважаючи на уважне і акуратне вивчення фактів, часто готові спотворювати минуле заради збереження його романтики.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Британські вчені знайшли легендарний Круглий стіл короля Артура
Голсалл аналізує джерела, в тому числі "Історію бриттів" Гальфріда Монмутського і "Про погибелі Британії" Гільди Мудрого. Він доходить висновку, що їх не можна вважати достовірними в тому, що стосується відомостей про короля Артура. Перший літопис ненадійний і суперечливий в датах, другий є за своїм жанром не історичним оповіданням, а проповіддю. Голсолл зазначає, що навіть якщо Артур коли-небудь існував, його історична діяльність і значення для нас втрачені.
Гай Голсалл не першим висловив скептичний погляд з приводу історичності артурівських переказів. Відомий англійський історик Джон Майрс, наприклад, писав: "Додаючи що-небудь до констатації того факту, що Артур існував і бився з саксами, ми неминуче віддаляємося від історії в сферу вигадки".
Треба визнати, що сказання про Артура захоплювали "в сферу вигадки" чимало людей, призводячи навіть до появи підробок і фальсифікацій історичних джерел. У 12 столітті, яке зараз археологи називають "золотим століттям середньовічних підробок", образ Артура виявився затребуваним для створення включення в генеалогію нормандської аристократії. У той час в Англії поширилося переказ, що оголошує короля Артура нащадком Йосипа Аримафейського, який, нібито, разом з апостолом Пилипом добрався до Англії.
Праця Гальфріда Монмутського, що з'явився в 1130-х роках, надихнула ченців абатства в Гластонберрі, які 1191 року на кладовищі виявили три труни зі скелетами двох чоловіків і жінки, а також свинцевий хрест. Хроніст повідомляє, що у жінки була золота коса, що чудово збереглася. Вона розсипалася на порох, коли один з ченців необережно доторкнувся до неї. Один з чоловіків був великого зросту, а на його гробі, нібито, лежав свинцевий хрест з написом: "Hic iacet sepultus inclitus rex Arturus in insula Avellania" ("Тут похований знаменитий король Артур на острові Авалон").
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Уперше вчені знайшли могилу міфічного друїда
Було оголошено про виявлення останків Артура, його дружини Гвіневери і племінника Мордреда. Останки перенесли в мармурову усипальницю. Відкриття могили Артура привернуло до монастиря нових прочан і багаті пожертви. Жителі інших країн, за свідченням хроніста, дивувалися, навіщо англійські паломники прагнуть до Палестини, хоча в їхній країні є така святиня. Але, за оцінками сучасних науковців, поховання не могло належати зазначеним героям, а хрест, як повідомляє археолог Л. А. Бєляєв у монографії "Християнські старожитності", був підробкою 10 століття, взятої ченцями з кладовища і доданої до знайдених останках для додання достовірності.
Гай Голсалл, відкидаючи романтичні "псевдо-історії", вважає, що набагато важливіше вивчати той світ, в якому король Артур ймовірно міг жити. Він розглядає Британію як частину європейського співтовариства після падіння Римської імперії і залучає нові письмові та археологічні свідчення, щоб знайти шляхи для кращого розуміння даного періоду.
"Багато будуть незадоволених моїм підходом, - говорить автор. - Але я вважаю, що він набагато цікавіший, ніж полювання за відповідями на запитання без відповідей. Зрештою, факти більш дивні, ніж вигадка".
3 
1
Коментарі
3