Перший секретар ЦК КПУ в 1963-1972 роках Петро Шелест усе життя лавірував між комунізмом і любов'ю до України. Для нього ці питання були пріоритетними. Про роль в історії одного із радянських керівників України Gazeta.ua розповів історик Олег Бажан, який видав книгу "Петро Шелест: Вірю в розквіт моєї рідної України".
"Петро Шелест зацікавив мене своєю непересічністю та контраверсійністю, -каже дослідник. - Мав багато як позитивних, так і негативних оцінок від дисидентів та представників української діаспори, інших дослідників. Його називали партійним націоналістом. Проявляв таку собі подвійну лояльність. З одного боку підтримував курс союзного керівництва, з іншого - розширював економічні і культурні права України. Безумовно, серед усіх попередніх та наступних радянських правителів для Україні зробив найбільше. Консервативне виховання та погляди радянської людини не давали йому підстав бачити Україну незалежною. Вважав, що республіка повинна бути у складі Радянського Союзу, але з найширшими правами в усіх відношеннях".
Які, при таких настроях, мав стосунки із Кремлем?
Перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов симпатизував Петру Шелесту. Давав можливість швидко просуватися по кар'єрній лінії. Дехто порівнював їх навіть за схожою комплекцією та "зачісками". Але Шелест почав одним із перших критикувати Микиту Хрущова за допущені помилки.
Потім пристав на аргументи і переконання партійців Миколи Підгорного і Леоніда Брежнєва, і підтримав членів політбюро під час усунення керівника СРСР. Шелест присипляв пильність Хрущова, який перебував тоді в Україні, налаштовував партійну організацію і членів ЦК КПРС голосувати за усунення. Брежнєв був зобов'язаний йому владою. Це дало Шелесту можливість бути більш самостійним, він навіть називав себе "директором України". Пізніше шкодував про участь у "двірцевому перевороті".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Брежнєв планував вбити Хрущова
Лояльність Брежнєва до Шелеста зросла й пізніше. Адже "директор України" відіграв значну роль у придушенні Празької весни 1968 року. Боявся, що її ідеї поширяться на українські терени. Саме йому Брежнєв доручив домогтися отримати листа вищих партійних чиновників Чехословаччини на введення контингенту військ Організації Варшавського договору, щоб інтервенція не виглядала окупацією.
Шелест провадив перемовини із Василем Біляком – одним із очільників словацької компартії. Зустрічалися таємно на одній із карпатських дач закарпатського обкому партії, також на озері Балатон в Угорщині. На одному із форумів йому в туалеті передали цього листа і він особисто завіз його до Брежнєва. Той сказав, що ніколи про це не забуде.
Чи використовував гарні стосунки з очільниками СРСР для розбудови України?
За Шелестом закріпилася репутація міцного господарника. Мав певну силу і свою окрему позицію. Не боявся відстоювати питання пов'язані з економічною самостійністю. Наприклад, ставити питання, щоб Україна отримувала більше загальносоюзних інвестицій. Наполягав на створенні торгівельної палати, яка би могла на пряму здійснювати торговельні операції із закордоном. Центр вимагав від України здавати більше хліба, соняшнику, металів та Шелест боровся проти цього. Це викликало невдоволення політбюро.
Шелест лобіював відкриття заводу по випуску легкових автомобілів під Києвом. Та він з'явився у Тольятті, де почали випускати "жигулі". Лобіював продукцію заводу "Комунар", хотів розширити виробництво "Запорожців".
За часів Петра Шелеста економіка України дуже швидко розвивалась, це була золота п'ятирічка - єдина виконана до кінця в СРСР. В Україні з'явилися нові заводи, фабрики і комбінати. Ще раніше за його зусиль конструкторське бюро літаків Олега Антонова переїхало з Новосибірська до Києва.
З ім'ям Шелеста пов'язане й велике і оригінальне будівництво у столиці. Домігся виділення коштів на Палац спорту, Палац піонерів. Остання споруда вміщала одночасно близько 26 тис. людей, архітекторам дали союзну премію. Завдяки Петру Шелесту з'явився палац "Україна". При ньому відкрили першу лінію метро. Саме Шелест дав добро на об'єднання мосту-метро із автомобільним.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Керівництво СРСР було проти будівництва палацу "Україна"
При ньому розгорнулася реалізація державної програми з увічнення історії українського козацтва. Прийняли рішення про спорудження музею на острові Хортиця, пам'ятників, обелісків, меморіальних дощок. У музей під відкритим небом під Києвом почали збирати оригінальні пам'ятки історії, культури, млини, церкви, хати з різних регіонів України.
Шелест зініціював підготовку і реалізацію унікального і багатотомного видання "Історія міст і сіл України", яке до сьогоднішнього дня немає аналогів в СНД, а може в усьому світі. Навіть маленьке село мало свою історичну довідку. Для написання задіяли великий колектив, істориків, викладачів, краєзнавців. Шелест довго намагався віднайти кошти для цього проєкту. В Україні на той час був дефіцит паперу і на реалізацію подібного треба було отримати дозвіл вищого партійного керівництва.
Сам тяжів до написання книг популярного характеру. Однією із відомих стала "Україно наша радянська" 1971 року.
На період перебування Петра Шелеста при владі у СРСР почали відновлюватися сталінські порядки. Як він ставився до них?
1964-го Леонід Брежнєва став Першим секретарем ЦК КПРС і з'явилися тенденції до відновлення сталінізму. Петро Шелест мав подвійне ставлення до Йосипа Сталіна. З одного боку був шокований тим, що репресії принесли стільки шкоди. Бачив її коли працював у Київському обкомі партії та очолював реабілітаційну комісію. З іншого - віддавав належне за перемогу у Другій світовій війні. Наполягав навіть на пам'ятнику. Коли вирішували питання написання реабілітаційної статті про Сталіна, то був серед тих хто підтримав таку ідею. Однак, за Петра Шелеста в Україні спостерігалася "мала відлига". Поки він керував республікою, процеси ресталінізації не проявлялися відкрито. В цьому можна побачити контраверсійність у поглядах, думках, вчинках.
Багато приписує Шелесту українізацію. Це пов'язано із заявою на з'їзді Спілки письменників: "Українська мова це скарб народу і треба його берегти". Я виявив докази, що вона була запланована і сказана для розрядки напруги. КГБ доповідало про невдоволення політикою русифікації серед творчої інтелігенції.
Потім підхопили його фразу про переведення шкіл на українську мову і доручення секретарю Андрію Скобі. Але я не знайшов підтверджень цьому. Не українізували навіть вищу школу. Але процеси русифікації все ж послабились.
Як щодо дисидентів?
При Шелесту відбувалися основні арешти в серпні-вересні 1965 року та в січні-березні 1972-го. Він не зміг зупинити їх, але і не був диригентом. Розумів що допомогти всіляким проукраїнським акціям можна лише при демонстрації певної лояльності перед центром. Поважав Івана Дзюбу і його трактат "Інтернаціоналізм чи русифікація?", не давав можливості спецслужбам заарештувати його. Арешт відбувся лише в останні місяці правління Петра Шелеста, коли йому почали закидати підозріло гарне ставлення до націоналістичних сил.
Це було причиною його відсторонення?
У 1970-х йому все більше діставалося на горіхи від керівництва. Брежнєву не подобалася самостійна позиція. Та відсторонити було дуже важко. Шукали привід. Схопилися за книжку "Україно наша радянська" і музей на Хортиці. Потім перший секретар Івано-Франківського обкому партії звинуватив Шелеста у перешкоджанні заарештовувати місцевих дисидентів. Згадували і його дозвіл на вихід у прокат стрічки "Білий птах з чорною ознакою". Закидали лобіювання подорожей своєї дружини за кордон, мандрував і сам.
1972-го на посаду першого секретаря просунули Володимира Щербицького – представника Дніпропетровського клану, з якого і вийшов Леонід Брежнєв. Він усі паростки "малої відлиги", національних і культурницьких починань згорнув.
3 
1
Коментарі