На службу комуністичному будівництву намагалися поставити все, що мало вплив на людину. Гумор і сміх теж повинні були допомогти у вирішенні поставлених програмою партії завдань. Одне з таких завдань - протягом 20 років в Радянському Союзі завершити побудову комунізму. Так було проголошено на XXII з'їзд КПРС у жовтні 1961-го.
Для керівництва важливіше була сатира. Як основні об'єкти критики, а значить, і головні противники "світлого майбутнього", на сторінках журналів поставали бюрократи, алкоголіки, дармоїди, спекулянти. До свідомості населення, таким чином, доводилася ідея, що в комунізм потраплять далеко не всі, а квитком стане відповідність моральному ідеалу людини комуністичного суспільства.
У сміхову культуру радянської епохи входив також анекдот, точніше, політичний анекдот як особливе явище радянської культури. В анекдотах можна виявити дві групи об'єктів для жартів. До першої належить комунізм як такий, а також корпус пов'язаних з ним ідей. Друга група складається з конкретних прикладів будівництва комунізму, тут обігруються окремі положення програми партії або висловлювання Хрущова.
Особливо популярною темою для анекдотів було саркастичне висміювання уявлення про комунізм як про "світле майбутнє". Ось кілька прикладів:
"Що таке тараня? Це кит, що доплив до комунізму".
"Скажіть, це вже комунізм чи буде ще гірше?".
"Один старий більшовик іншому: - Ні, дорогий, ми-то з вами до комунізму не доживемо, а от діти... Дітей шкода!".
Очевидно, що замість офіційно-народного уявлення про комунізм як "рай на землі" анекдоти висловлюють скептичне ставлення до цієї ідеї, втілюючи інші "комуністичні" перспективи. На основі історичного досвіду, пережитої реальності і планування майбутнього створювався образ комунізму як негативного суспільства, яке не тільки поступається Заходу за рівнем життя населення, а й програє "побудованому" в Радянському Союзі соціалізму. Цю думку можна проілюструвати такими анекдотами:
"Соціаліст, капіталіст і комуніст домовилися зустрітися. Соціаліст спізнився.
- Вибачте за запізнення, стояв у черзі за ковбасою.
- А що таке чергу? - запитав капіталіст.
- А що таке ковбаса? - запитав комуніст".
"Розквіт комунізму. Оголошення на дверях продуктового магазину: сьогодні в олії потреби немає".
"Чи правда, що при комунізмі продукти можна буде замовляти по телефону? - Правда. Але видавати їх будуть по телевізору".
"Настав комунізм. - Алло, Манька, включай скоріше свій кольоровий телевізор - червону ікру показують".
Декларативність комуністичних перспектив, невідповідність проголошуваних успіхів і труднощів життя рядової радянської людини виражалися в анекдотичних припущеннях, що і комунізм не буде реально побудований, а всього лише проголошений. Крім того, в анекдотах активно висміювалися претензії марксизму-ленінізму і теорії комуністичного будівництва на науковість:
"Чи є комунізм наукою? - Ні. Якби він був наукою, його б спочатку випробували на собаках".
"Яка різниця між математикою і науковим комунізмом? - У математиці щось дано і щось потрібно довести, а в науковому комунізмі все доведено і нічого не дано".
Обігравали й окремі наукоподібні положення програми партії:
"Чи можна буде при комунізмі планувати дітонародження? - Ні, якщо знаряддя виробництва в цій галузі залишаться в приватних руках".
"Чи буде КДБ при комунізмі? - Ні, до того часу люди навчаться самоарештовуватися".
"Чи будуть при комунізмі гроші? - Югославські ревізіоністи стверджують, що будуть. Китайські догматики стверджують, що ні. Ми ж підходимо до питання діалектично: будуть, але не у всіх".
Таким чином, радянська сміхова культура не могла не відгукнутися на найважливіший проект епохи. Сміх виступав як інструмент, покликаний обробити завдання епохи "розгорнутого будівництва комунізму" в придатний до вживання вигляд.
За матеріалом Historians.
5 
1
Коментарі
9