У Німеччині розгорілась дискусія щодо того, як оцінити режим Сталіна. Причиною для цього стала нова книга відомого східноєвропейського історика, повідомляє українська служба DW.
Своєю книгою Йорґ Баберовскі спровокував запеклі дебати стосовно постаті Йосипа Сталіна. Історик зазначає, що Сталін був пристрасним та безжалісним психопатом, деспотом, який вбивав відповідно до встановлених ним же квот, не жаліючи нікого; він сіяв страх, жах та недовіру у своєму найближчому оточенні та подав суспільству культуру руйнування та терору.
У своїй книзі Баберовскі розтягує цю тезу майже на 600 сторінок, посилаючись на широке коло джерел.
"Я написав книгу не про Радянський Союз або про сталінізм, а про надмірну силу і те, що вона робить з людьми", - сказав автор і професор східноєвропейської історії в університеті Гумбольдта в Берліні в одній зі своїх численних лекцій.
Для Баберовскі людина, яка перетворила Радянський Союз на "імперію параної" з 1927 року аж до своєї смерті 1953-го, є вбивцею, який знайшов радість у руйнації та болю. Він є "затятим злочинцем", чиє перебування при владі було відзначене безмежним жахом, і який не робив відмінності між друзями і ворогами.
Загалом в такій імперії вбивств немає місця для політичних або економічних успіхів і позитиву, переконаний дослідник. Швидше за все, там було місце тільки для голоду в результаті абсолютно хибної економічної політики, висилки, експлуатації природних ресурсів, руйнування сільської культури, загального підкорення партії і державних установ волі диктатора, залякування, доносів, тортур, насильницьких "зізнань", показових судових процесів і беззаперечної лояльності чиновників.
"Врешті Сталіну навіть не доводилось писати або наказувати щось, - пише Баберовскі. – Всі знали, що вони повинні були зробити, щоб догодити деспоту. І ніхто не хотів бути жертвою".
Одним розчерком пера Сталін відсилав невинних людей на смерть, а іноді навіть кілька тисяч на день. У той же час, він казав своєму найближчому оточенню, що ніхто не зникає з його поля зору.
"Він наказував вбити когось, і при цьому показував іншим, що станеться, якщо вони не будуть підкорятись йому", - зазначає Баберовскі. Навіть люди, які були найближчими до владної верхівки, не були в безпеці. "Міністр сьогодні, покійник завтра - це була жахлива непередбачуваність системи", - вважає історик.
Переслідуванням піддавались не лише ймовірні вороги держави, а й їхні родичі, які були взяті в заручники, щоб вибити зізнання з політичних в'язнів. "Навіть після того, як жертви помирали, їхні дружини, діти і родичі продовжували страждати", - розповідає Баберовскі. Їх виселяли з квартир і відправляли до концтаборів або державних дитячих будинків.
Кілька людей створили справжнє пекло для багатьох. Серед небагатьох були ті, хто отримав вигоду – технічна еліта, деякі художники та люди, які пристосувались до політичної ситуації.
На відміну від Голокосту в Німеччині, росіяни так і не покінчили зі сталінською епохою, ні в СРСР, ні в Росії після падіння "Залізної завіси". Книга Йорґа Баберовскі перекладена російською мовою, але автор каже, що важко знайти її копію у Росії, адже Сталін досі вшановується багатьма там, а також і в Грузії.
"Люди, які вшановують Сталіна, вшановують втрачену імперію і не пам'ятають страждань сталінської епохи", - коментує Баберовскі. Він додає, що люди в Росії хотіли б знову пишатися воєнними перемогами, тому в центрі уваги зазвичай ставляться успішні військові операції "верховного головнокомандувача товариша Сталіна". За словами історика, росіяни з труднощами бачить позитивну сторону мирних реформ, і реформи не можуть бути нав'язані ззовні.
Баберовскі отримав високу оцінку за своє ретельне дослідження. Історик Східної Європи Ґерхард Сімон назвав книгу "захоплюючою, такою, що запам'ятовується, і абсолютно необхідною". Ця робота є противагою європейській культурі пам'яті, яка все ще концентрується головним чином на націонал-соціалізмі, додає Сімон.
Інші експерти, однак, назвали роботу Баберовскі надмірно емоційною і такою, якій бракує дистанціювання від об'єкта. Критики сумніваються в центральній тезі, що Сталін був автократом, який тримав все під своїм контролем.
"Сталін був не генетично неповноцінним злочинцем, а продуктом свого оточення", - припустив історик з Бохума Штефан Плаґґенберґ в есе. Бенно Енкер, історик Східної Європи зі швейцарського Санкт-Галлена, стурбований тим, що він називає "вирівнюванням терористичних диктатур", таких, як націонал-соціалізм і сталінізм, заявивши, що термінологія є розмитою.
Водночас Крістоф Дікманн з Інституту Фріца Бауера критикував дослідження Баберовскі за подання насильства, яке мало місце при Сталіні, лише як чинник його настрою. Ці есе критиків були нещодавно опубліковані в журналі Osteuropa разом із додатковою інформацією, зокрема, стосовно "голосу" Сталіна – його перекладача Володимира Павлова – а також інших деспотів з його найближчого оточення.
Хоча підходи істориків варіюються, зрозумілим стає одне: навіть за шість десятиліть після його смерті сталінська епоха не залишає нікого байдужим.
5 
1
Коментарі
13